Динаміка таких випадків лякає правозахисників.
В’язнів катували в СІЗО в різних областях України — Telegraf розповідає, чим закінчилася кожна справа
За останній рік в українських тюрмах виявили кілька випадків системних тортур над ув’язненими — зокрема у Лук’янівському СІЗО в Києві, Полтаві та Харкові. Ці справи викликали неабиякий резонанс у суспільстві. «Телеграф» розповідає про найбільш кричущі випадки та реакцію правозахисників.
Навесні 2025 року Державне бюро розслідувань викрило у Полтавському слідчому ізоляторі спеціально облаштовану кімнату, де систематично катували в’язнів. За даними слідства, працівники закладу карали тих, хто відмовлявся співпрацювати з адміністрацією, порушував розпорядок або скаржився на дії персоналу.
У «камері тортур», розташованій у медчастині, ув’язнених прив’язували до металевого ліжка та залишали без їжі, води й доступу до туалету на кілька діб. Один із потерпілих повідомив, що пережив такі знущання понад десять разів за останні три роки.
15 квітня 2025 року оперативники зафіксували новий випадок: працівники прив’язали арештанта тканинними смужками до ліжка, а після його спроб звільнитися — закували в кайданки. Чоловік залишався без руху протягом 19 годин.
Двом співробітникам СІЗО — черговому та старшому корпусу — повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 127 КК України («Катування»). Їм загрожує до 12 років ув’язнення.
Паралельно до суду передали справу проти шести інших працівників Полтавського ізолятора, серед яких начальник відділу, черговий помічник та троє старших по корпусу. Вони катували в’язня, який поскаржився на проблеми зі здоров’ям. Потерпілого зв’язували на тривалий час, а після візиту лікаря знову обмежили в русі до наступного дня. Зрештою його перевели до іншої колонії.
У квітні 2025 року в Харківському СІЗО помер затриманий, якого незаконно помістили в камеру із засудженим. Останній жорстоко побив «новачка», змусив прибирати туалет зубною щіткою та продовжував знущання протягом кількох годин.
Замість виклику лікарів охоронці перевели побитого до іншої камери, де він наступного дня помер. Судово-медична експертиза підтвердила: своєчасна медична допомога могла врятувати йому життя.
ДБР повідомило про підозру семи працівникам ізолятора, серед яких колишній в.о. начальника закладу Юрій Малюк, двоє оперів, черговий помічник, старший корпусу та інспектори. Їх обвинувачують у перевищенні влади, службовій недбалості та залишенні людини в небезпеці. Фігурантам загрожує до 10 років ув'язнення.
За даними «Опендатабот», Малюк із лютого 2025 року очолював СІЗО, раніше був заступником начальника колонії №27. Справа набула резонансу й через деталі злочину: загиблий чоловік перебував під слідством за підозрою у тяжкому сексуальному злочині. Втім, навіть за таких обставин персонал установи не мав права порушувати закон та прирікати його на смерть.
У червні 2025 року слідчі ДБР затримали начальника Олексіївської виправної колонії №25 Андрія Ольховського та його найближче оточення. Правоохоронці з'ясували: адміністрація систематично катувала засуджених, змушувала їх безкоштовно працювати, застосовувала погрози та приниження.
За даними слідства, в'язнів незаконно кидали до дисциплінарних ізоляторів та камерного типу, використовуючи це як засіб тиску. Працівників колонії підозрюють у катуванні за ч. 3 ст. 127 КК України, їх планують взяти під варту.
Харківська правозахисна група оприлюднила звіт за підсумками візиту до Олексіївської виправної колонії №25. Моніторинг виявив системні порушення прав засуджених, застосування насильства та експлуатації, а також факти ігнорування адміністрацією своїх обов’язків.
численні скарги засуджених на фізичне та психологічне насильство, а також використання окремих ув’язнених для контролю над іншими;
існування групи засуджених, яким адміністрація фактично делегувала владні повноваження. Вони застосовували побиття й залякування, зокрема у «кімнаті виховної роботи» в медичній частині, яка не передбачена нормативними актами;
залучення «днювальних» у карантинній дільниці для приниження новоприбулих ув’язнених, що сприяє утвердженню кримінальної субкультури та кастової ієрархії;
випадки примусової праці та порушення правил оплати, що супроводжувалося погрозами й дисциплінарними стягненнями;
атмосферу страху серед в’язнів: більшість відмовлялися від спілкування, побоюючись переслідувань з боку адміністрації;
побиття ув’язнених у службових кабінетах працівниками оперативного відділу;
формалізовану, мілітаризовану модель спілкування між персоналом і в’язнями, що суперечить принципам «динамічної безпеки»;
ігнорування адміністрацією правил щодо пересування та надмірне застосування відеоспостереження, яке перетворюється на втручання в приватність.
Харківська правозахисна група наголошує, що такі практики суперечать Кримінально-виконавчому кодексу України, Конвенції про захист прав людини, а також рекомендаціям Європейського комітету із запобігання катуванням (CPT). Комітет неодноразово закликав Україну припинити практику делегування владних функцій засудженим і скасувати статтю 391 КК України, яка використовується для тиску на в’язнів.
Правозахисники підкреслюють: будь-які випадки залякування чи насильства з боку адміністрації або наближених до неї засуджених мають розглядатися як неприйнятні та тягти за собою відповідальність.
Київ: Лук’янівське СІЗО — «тюрма для бідних, готель для багатих»
Столичний ізолятор уже роками перебуває у центрі скандалів через корупцію, тортури та побори. Журналістське розслідування Хапуга.UA оприлюднило «Прайс-лист» для арештантів із грошима.
Правозахисники стверджують: адміністрація ізолятора знає про всі тіньові схеми. «У Київському СІЗО так звані “смотрящі”, “приблатнені” та інші особи, які співпрацюють з адміністрацією, б’ють людей і вимагають у них гроші. І адміністрація знає про це», — каже правозахисник Едуард Багіров.
Екснардеп Ігор Мосійчук додає: «Це чиста мусорська тема. Тобто закрити, прибити, припресувати, отримати і так далі». Він також заявив, що з початку повномасштабного вторгнення у Лук’янівці вбито щонайменше п’ятьох арештантів.
Останнім випадком стала смерть Андрія Кязімова, якого жорстоко побили в СІЗО наприкінці 2024 року. Чоловік помер у лікарні. Розслідування його загибелі веде ДБР.
Журналісти та правозахисники наголошують на відповідальності керівництва установи. Нині начальником ізолятора є Володимир Халавка, який раніше очолював Софіївську колонію №45. За словами експертів, його управління супроводжувалося численними зловживаннями.
Правозахисники зафіксували:
численні скарги засуджених на фізичне та психологічне насильство, а також використання окремих ув’язнених для контролю над іншими;
існування групи засуджених, яким адміністрація фактично делегувала владні повноваження. Вони застосовували побиття й залякування, зокрема у «кімнаті виховної роботи» в медичній частині, яка не передбачена нормативними актами;
залучення «днювальних» у карантинній дільниці для приниження новоприбулих ув’язнених, що сприяє утвердженню кримінальної субкультури та кастової ієрархії;
випадки примусової праці та порушення правил оплати, що супроводжувалося погрозами й дисциплінарними стягненнями;
атмосферу страху серед в’язнів: більшість відмовлялися від спілкування, побоюючись переслідувань з боку адміністрації;
побиття ув’язнених у службових кабінетах працівниками оперативного відділу;
формалізовану, мілітаризовану модель спілкування між персоналом і в’язнями, що суперечить принципам «динамічної безпеки»;
ігнорування адміністрацією правил щодо пересування та надмірне застосування відеоспостереження, яке перетворюється на втручання в приватність.
Харківська правозахисна група наголошує, що такі практики суперечать Кримінально-виконавчому кодексу України, Конвенції про захист прав людини, а також рекомендаціям Європейського комітету із запобігання катуванням (CPT). Комітет неодноразово закликав Україну припинити практику делегування владних функцій засудженим і скасувати статтю 391 КК України, яка використовується для тиску на в’язнів.
Правозахисники підкреслюють: будь-які випадки залякування чи насильства з боку адміністрації або наближених до неї засуджених мають розглядатися як неприйнятні та тягти за собою відповідальність.
Доктор юридичних наук, експертка ГО «Україна без тортур» Ірина Яковець у коментарі для «Телеграфа» наголосила, що практика тортур і неналежного поводження в слідчих ізоляторах залишається поширеною та є системною проблемою.
«Катування — це не завжди фізичний тиск. Людину можна закатувати й умовами тримання. Наскільки воно поширене? За статистичними даними Офісу прокурора, кількість проваджень за статтею 127 (встановлює відповідальність за катування. — Ред.) зросла. Такі факти є», — зазначила Яковець.
За її словами, відповідальність за такі випадки несуть не лише молодші співробітники. «У різних регіонах навіть керівники установ. Ми знаємо, що зараз по Харкову порушено кримінальне провадження, по Полтаві також є провадження. Там були і керівники, і люди, які обіймали нижчі посади», — пояснила експертка.
Вона підкреслила, що виявити факти тортур складно, адже ув’язнені перебувають у повному підпорядкуванні адміністрації й часто бояться скаржитися. «Люди обмежені у можливостях повідомити про свої проблеми, бо адміністрація може перевести їх у погані умови чи іншу камеру. Подати скаргу практично неможливо: усі звернення йдуть через адміністрацію СІЗО чи колонії», — сказала Яковець.
Експертка навела приклад пілотного проєкту, який ГО «Україна без тортур» реалізувала разом з Офісом омбудсмана в Київському СІЗО. «Щоденні візити дали свої плоди — люди почали довіряти, бачили, що ми регулярно буваємо в установі, і більш відкрито говорили про проблеми», — розповіла вона.
Окремо Яковець звернула увагу на порушення правил роздільного тримання. «Ми виявили випадки, коли багаторазово засуджених тримали разом із тими, хто вперше відбуває покарання. Це порушує право на особисту безпеку та створює додатковий тиск. Часто новачкам нав’язують так званого “відсмотрщика”, який фактично керує їхнім життям у місцях несвободи», — підкреслила експертка.
«Це масштабна проблема, і наш посилений моніторинг у Київському слідчому ізоляторі довів її існування. Системні зміни потрібні вже зараз», — резюмувала Ірина Яковець.