Як мало ми знаємо своєї музичної спадщини, що й досі українці є поціновувачами іноземної творчості, здебільшого — вкрай примітивної.
Оце тиждень: в Україні серед лідерів Youtube-музону — московська галіма попса і духовний славень "Боже Єдиний Великий". Останній у виконанні "Dzidzio".
До слова, він зібрав вже понад 1 мільйон 200 тисяч переглядів. Яка дивна конкуренція!
Твір шляхтича Олександра Кониського, музика шляхтича Миколи Лисенка. Обоє зі старшинських родів Гетьманщини, компути Ніженського та Переяслівського полків. Вступили в епічну бійку з хламом всесвітньої помийки — Московщини.
І в цьому випадковому, невротичному замилуванні оглухлих українців 135-річним твором аристократів Гетьманщини вся суть нашої культури: її творила лише шляхта, і вона прийде по душі спідленого племені тоді, коли захоче. Хоча б у квітні 2020 на канали YouTube.
Не викуплений геній-кріпак Шевченко, не найоплачуваніший еротоман Винниченко, не секретар з ідеології Грушевського-Кравчука. А лише шляхта, аристократія — єдині речники Української Нації та її культури.
Шляхтич Кониський і шляхтич Лисенко, шляхтич Чубинський і шляхтич Вербицький, шляхтянка Косач і шляхтич Франко, шляхтянка Драгоманова і шляхтич Гребінка, шляхтянка Милорадович і шляхтич Скоропадський, шляхтянка Русова і шляхтич Дараган, шляхтянка Заньковецька і шляхтич Котляревський, шляхтич Куліш і шляхтянка Білозерська, шляхтич Аркас і шляхтич Сагайдачний, шляхтич Хмельницький і шляхтич Виговський, шляхтич Тетеря і шляхтич Острозький, шляхтич Могила і шляхтич Кричевський, шляхтич Мазепа і шляхтич Сковорода, шляхтич Потебня і шляхтич Гоголь, шляхтич Шухевич і шляхтич Орлик, й і не злічити числа інших шляхтичів та шляхтянок...
Ну й звісно, щоби кожному шляхтичу прийти по душу українця, він має спочатку написати травестію. Згодом — оселитися на борзенському хуторі й довгенько співати: «Я тепер крутий чувак, у мене новий кадилак». Так їхня шляхетська доля!