Фабрика героїв: хто і навіщо створює політичні ікони.
Ну що, Багіня-жулька виявилася звичайною хабарницею, що ніколи не було секретом для тих, хто стежив за політичними подіями, читав пресу й не був забанений у ґуґлі.
Але ж скільки дифірамбів їй наспівали свого часу наші майстри слова, акули пера, світочі мислі, володарі сцени: українська Жанна д’Арк, полум’яна революціонерка, баба з яйцями (не те що в деяких «пасічників») тощо, тощо.
От із цього все й почалося. Зліпили з руськомовної спекулянтки-схематозниці невідомоякоїнаціональності ікону визвольного руху й повісили на ялинку. Так що голоштанько на лісапеті їхав по накатаній доріжці — вслід за інвалідним візком.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»