Як Уповноважений з прав людини намагається знищити критика через санкції.
Один з найвеличніших лідерів світу (с) вкотре обійшов увагою прохання свого вірного холопа Лубінця й цього тижня знову проігнорував клопотання Уповноваженого Верховної Ради України з — прости, Господи — прав людини накласти на мене санкції.
З березня 2025 року пан Лубінець разом зі своїм зброєносцем генерал-майором Мікацем (офіційно Мікац оформлений радником Лубінця з окладом 150 тис. грн) оббивають пороги РНБОУ з проханням внести мене до чергового санкційного списку за те, що я в листопаді 2024 року опублікував у своєму блозі статтю «Уповноважений з корупції» про злочини, вчинені Лубінцем:
🔗 https://volodymyrboyko.wordpress.com/2024/11/17/lubinets/
Зокрема, у статті йдеться про те, що Лубінець вкрав з державного бюджету понад 20 млн грн шляхом виплати заробітної плати так званим «мертвим душам», фіктивно оформленим на роботу в Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також обклав грошовими поборами співробітників Секретаріату. На кожній зустрічі з благодійними організаціями та міжнародними партнерами Лубінець наголошує на необхідності матеріально підтримати Секретаріат — грошима та автомобілями. Але приймає цю допомогу не сам Секретаріат, а створена Лубінцем спеціально під таку допомогу громадська організація «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), очолювана довіреною особою Лубінця — приватним підприємцем Якименком, який одночасно є бухгалтером профспілкової організації Секретаріату. Частину автомобілів, переданих Секретаріату благодійниками, Лубінець оформив безпосередньо у приватну власність Якименка.
Але найбільший переляк Лубінця спричинила оприлюднена мною інформація про те, що в лютому 2024 року він попросив у відомої правозахисниці з Бельгії — Маріам Ламберт — 18 тисяч євро готівкою для відшкодування витрат на повернення в Україну 8 дітей, які були незаконно депортовані до Російської Федерації. Гроші Маріам передала все тому ж Якименку, який видав розписку від імені профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Проте ці 18 тисяч євро жодним чином не були обліковані й, як встановила міжнародна правозахисна організація, очолювана Ламберт, ці кошти Лубінець витратив на придбання елітного алкоголю та відпочинок в Італії.
І ось тепер Лубінець та Мікац вимагають від РНБОУ ухвалити рішення про накладення на мене санкцій, оскільки, бачте, інформація про кричущу корупцію серед владної української верхівки «грає на руку країні-агресору» та «компрометує військово-політичне керівництво України». При цьому вони запевняють, що питання накладення санкцій на мене вже узгоджено з Офісом Президента, і їх нібито підтримує заступник керівника ОП — полковник Павло Паліса, колишній командувач 93-ї окремої механізованої бригади, який, мовляв, дуже шанує свого попередника — генерал-майора Мікаца.
Посилаючись на Офіс Президента і козиряючи дружбою з Палісою, Мікац з 23 січня 2025 року — одразу після призначення радником Лубінця — почав тероризувати і командира моєї військової частини, і Генеральний штаб ЗСУ, вимагаючи примусити мене (на той час — військовослужбовця ЗСУ) видалити статтю «Уповноважений з корупції». Від імені Офісу Президента — себто Паліси — Мікац спочатку вимагав від військового керівництва відкликати мене з госпіталю й відправити на позиції в Торецьк, а потім — перевести в штурмовики ДШБ і відправити під Курськ (ця ідея спала Мікацу на думку за півтора місяця до мого 60-річчя, напередодні звільнення з військової служби).
Щоправда, сам Паліса це категорично заперечує й у вузькому колі стверджує, що з Мікацем взагалі не знайомий. З цього приводу до мене навіть зверталися знайомі Паліси й запевняли, що пан полковник не має жодного стосунку до корупційної діяльності Лубінця. У зв’язку з цим я раджу заступнику керівника Офісу Президента не посилати до мене посланців, а особисто розібратись з Мікацем, який бігає по високих інстанціях і від імені «друга Паліси» хизується, що відкриває ногами двері в усі кабінети на Банковій та в Генштабі ЗСУ.
Втім, Паліса може переконатися в цьому сам — достатньо зателефонувати голові НАЗК Павлущику й запитати, чи правда, що Офіс Президента заборонив НАЗК перевіряти факти, викладені в моїй статті про Лубінця. Або звернутись до секретаря РНБОУ Литвиненка, якого Лубінець — знову ж таки з посиланням на Офіс Президента — переконує включити мене до «санкційного списку».
Тому, Павле Сергійовичу, розбирайтесь у вашому серпентарії самі. А якщо Мікац — аферист і діє від вашого імені без вашого відома — вживайте відповідних заходів. Тим більше, що в НАБУ за моєю заявою ще 5 лютого 2025 року було зареєстроване кримінальне провадження за фактом витівок Лубінця, і під час допиту під протокол я розповів, чим займається генерал-майор Мікац.