Василь Омельяненко, заслужений тренер України, тренер Полтавської ДЮСШ №1 із легкої атлетики, порівняв стан спорту в Радянському Союзі та сучасній Україні. Тренер звернув увагу на цілковиту незацікавленість нинішньої влади у вихованні здорового покоління дітей через фізичну культуру.
- У СРСР спорт був політикою. На нього виділялися значні суми коштів. Бути спортсменом і тренером було престижно. Зараз же підтримки спорту немає на державному рівні немає. Легка атлетика позбавлена належного фінансування. Батьки за власний кошт мусять купити дітям кросівки, шиповки, оплатити поїздку на змагання. Усе йде до того, що незабаром тренуватися будуть одиниці. Наглядний приклад – недавні обласні змагання з бігу. У них брали участь всього 30 дітей. За СРСР юних спортсменів було б не менше 300.
Тренер зазначає, що спортивний рівень країни найкраще демонструють виграні нагороди на міжнародних турнірах. Найвищий показник – призові місця на Олімпійських іграх.
- За путівки на Літні Олімпійські ігри від Полтавщини цього року змагаються всього лише три легкоатлети. Із самої Полтави – жодного. Причина – відсутність політики щодо розвитку спортивної галузі з боку міської влади. Нині спорт тримається винятково на ентузіазмі тренерів і спортсменів.
Яскравий приклад знищення фізичної культури в місті – бігові доріжки на стадіоні «Ворскла». Їхній капітальний ремонт останній раз відбувався у 1990-их роках.
Жахливий стан покриття з дірками та без розмітки не дозволяє провести офіційний турнір навіть міського рівня. Через це в теплу погоду змагання серед легкоатлетів проводяться в закритому спорткомплексі, що належить футбольному клубу «Ворскла». Турніри обласного та всеукраїнського рівня на Полтавщині проводяться не в обласному центрі, а на спортивних базах у Гребінці та Лубнах. Тамтешні спорткомплекси та стадіони перебувають у кращому стані, ніж у Полтаві.
- Така політика Уряду простежується не тільки стосовно спорту. Раніше відкривалися басейни, різні гуртки, секції, діяв гурток піонерів. Діти могли з користю для здоров’я проводити вільний час. За чверть століття Незалежності молодь викинули на вулицю. Українській владі байдужа доля молодого покоління. Їй не потрібен спорт і майбутнє.