На Мадагаскарі мешкала величезна кількість унікальних видів тварин.
Свого часу на острові жили епіорніси (слонові птахи), які зникли з лиця Землі приблизно 1000 років тому.
У Daily Galaxy розповіли, що відомо про цих гігантських птахів. Цей вид перевершує за розміром і вагою навіть найбільших страусів.
У виданні зазначили, що слоновий птах належав до групи птахів, що не літають, до якої також входять страуси, ему та ківі. Його вага становила понад 900 кілограмів, а висота - понад три метри.
Слонові птахи виділялися масивними ногами і великим тулубом. Вони процвітали в лісах і на рівнинах Мадагаскару, де було мало хижаків, які могли б їм нашкодити.
У Lab Manager писали, що однією з найбільш унікальних особливостей слонових птахів були їхні яйця, які були найбільшими з коли-небудь виявлених серед усіх птахів. Вони могли досягати 33 сантиметри в довжину і вміщати близько 7,5 літра рідини, що еквівалентно 150 курячим яйцям.
Вчені досі продовжують знаходити скам'янілості яєць слонових птахів. Іноді їх вимиває на узбережжі Мадагаскару.
У виданні додали, що слонові птахи були травоїдними. Здебільшого вони харчувалися фруктами, листям і низькорослими рослинами.
Цікаво те, що найближчими живими родичами слонових птахів є маленькі ківі, які мешкають у Новій Зеландії. Сучасні генетичні дослідження показали, що ці птахи мають глибокий еволюційний зв'язок.
Вимирання слонових птахів збігається зі зростанням чисельності населення Мадагаскару в період з 500 по 1000 рік нашої ери. Вчені припускають, що саме люди стали причиною зникнення цих птахів.
Уже до 1000 року нашої ери слонові птахи повністю вимерли. Проте вчені продовжують дізнаватися нові подробиці про цих птахів завдяки скам'янілостям.
У Герберта Уеллса є оповідання «Острів епіорніса», вперше опубліковане 1894 року. Оповідання починається від особи оповідача, який випадково зустрічає в невказаному місці колишнього мисливця за орхідеями і під час спілкування з ним розуміє, що чув про нього раніше, про те, як мисливець за рідкісними орхідеями потрапив на безлюдний острів поряд з Мадагаскаром, і просить його розповісти цю історію.
Батчер, так звали мисливця, розповідає, що окрім рідкісних видів орхідей він шукав у болотах останки та яйця вимерлого епіорніса, нелітаючого птаха, що досягав 3-5 метрів у висоту. Через інцидент з попутниками, що стався з його вини, він опиняється сам на безлюдному острові зі знайденим раніше яйцем, з якого вилуплюється епіорніс, якого на той момент уже кілька століть вважали повністю вимерлим птахом.
Батчер починає жити на безлюдному острові разом із епіорнісом, але згодом через агресивну поведінку птаха йому доводиться вбити його. Кістки, які Батчером продав, згодом визначили як новий вид епіорнісів.