Дослідження показало, що сон тривалістю близько 7 годин і 18 хвилин допомагає зменшити інсулінорезистентність.
The Independent повідомляє, що вчені виявили ідеальну тривалість сну, яка знижує ризик розвитку інсулінорезистентності, що може призвести до діабету 2 типу.
Ожиріння та високий артеріальний тиск є відомими причинами цього захворювання, але недостатній сон також пов’язують з інсулінорезистентністю.
Оптимальним може бути сон тривалістю 7 годин і 18 хвилин щоночі, оскільки будь-яка довша чи коротша тривалість сну пов’язана з ризиком переддіабету, мовиться у дослідженні, опублікованому в журналі BMJ Open Diabetes Research & Care.
Навід Саттар, професор кардіометаболічної медицини в Університеті Глазго, розповів, що поганий сон часто порушує контроль апетиту, тому люди більше їдять.
«Нестача сну означає більше часу неспання, щоб мати змогу поїсти», — додав він.
Професор пояснив, що нестача сну може прямо впливати на рівень таких гормонів, як гормони стресу, які не тільки змушують людей більше їсти, а й впливають на рівень цукру в крові.
«Відомо, що недостатній сон уже багато років пов’язаний з вищим рівнем стресу в організмі, тобто організм виробляє надлишок кортизолу та інших молекул, які негативно впливають на регуляцію глюкози. Це, зокрема, може підвищити резистентність м’язів до інсуліну, що може призвести до підвищення рівня глюкози в крові», — розповів Алекс Мірас, професор ендокринології в Університеті Ольстера.
У межах дослідження китайські вчені хотіли вивчити зв’язок між кількістю сну учасників у будні та вихідні дні та їхньою розрахунковою швидкістю утилізації глюкози (eGDR) — маркером інсулінорезистентності, який може свідчити про діабет. Чим нижчий рівень eGDR, тим більша інсулінорезистентність.
Дані 10 817 учасників віком від 20 до 80 років, отримані в результаті Національного опитування щодо здоров’я та харчування в США, проведеного в період з 2009 по 2023 рік, були включені до аналізу.
Показник eGDR розраховувався за формулою, що включає окружність талії, рівень глюкози в крові натщесерце та артеріальний тиск.
Учасники спали в середньому 7 годин 30 хвилин. Трохи більше ніж 48% з них повідомили, що наздоганяють сон на вихідних і сплять до 8 годин на добу.
Проаналізувавши рівні eGDR учасників, дослідники виявили, що оптимальна тривалість сну для зниження інсулінорезистентності становить 7 годин 18 хвилин, причому будь-яка більша або менша тривалість пов’язана з гіршими результатами.
Помірний додатковий сон на вихідних також був корисним для зниження інсулінорезистентності.
Для тих, хто спав менше оптимальної кількості протягом тижня, одна-дві години наздоганяючого сну на вихідних були пов’язані з вищим eGDR порівняно з відсутністю додаткового сну на вихідних, що знижувало ризик розвитку діабету 2 типу.
Але для тих, хто спав більше, ніж оптимальний поріг для буднього дня, понад дві години додаткового сну у вихідні були пов’язані з нижчим рівнем eGDR, що означає вищий ризик розвитку діабету 2 типу.
«Ці кореляційні дані свідчать про те, що режим сну, особливо відновлювальний сон у вихідні, може бути важливим для регуляції метаболізму при діабеті та може бути основою для медичних працівників щодо надання медичної допомоги пацієнтам», — зазначили вчені.