Як ми вже писали, учора відбулися збори суддів Октябрського районного суду м. Полтави, на яких обирали голову суду та його заступника. Кореспонденти «Останнього Бастіона» разом з іншими журналістами Полтави вирішили поцікавитися цією процедурою, яка, власне, цікавить не лише представників мас-медіа, а передусім усіх полтавців. Ну, принаймні жителів найбільшого у місті Октябрського району, у яких про районний суд, судячи і з нашого опитування, ставлення вельми скептичне. І це ще м’яко сказано!
Тож наші журналісти та телевізійники каналу «Місто» рівно о дев’ятій ранку прибули до суду, аби поспілкуватися з керівництвом, з’ясувати безпосередньо подробиці «виборчої кампанії». Щоправда, з головою суду паном Струковим поспілкуватися не вдалося, але й керівник апарату Роман Бредун лише погодився з тим, що вибори й справді мають відбутися на зборах о 17.00, однак офіційно коментувати цю процедуру відмовився. Тим паче відмовив і самим журналістам бути «ощасливленими» участю у такому втаємниченому заході. За словами Бредуна, збори суддів –це й справді настільки серйозний захід, що навіть йому туди не можна й носа показувати!
Єдине, що обіцяв Бредун, що «уже завтра вранці» (це означає сьогодні) ми, журналісти, а отже, й усі щасливі полтавці дізнаються: хто ж у нас, у Октябрському районі, найчесніший, найнепідкупніший і найгідніший представляти славну Феміду «полтавського розливу»!
Ну, і як ви гадаєте, хто ж ці люди? Найчесніші з найчесніших!
Міцніше тримайтеся за стілець: це ті ж люди, які «найчеснішими з найчесніших» були і вчора, і позавчора… І вже багато-багато років дивували і продовжують дивувати нас своїм беззавітним служінням закону і громадянам країни!
Ось, приміром, біографія Олександра Михайловича Струкова, котрого учора його підлеглі знову переобрали головою Октябрського районного суду:
Струков
Олександр Михайлович народився 1.06.1955 р (с.Сирцево,
Івнянський район, Білгородської області Росії). З 1971-го по 1973 рік навчався
в ПТУ №
Ну, здавалося б, типова біографія для типового радянського хлопця: приїхав із села у велике місто, освоїв робочу професію, пішов на завод ремонтувати двигуни, відслужив армію і знову взявся за двигуни… А потім хтось дав по шиї біля гуртожитку чи подивився фільм «Петровка, 38» і теж вирішив ("Ну. я вам!...") ловити вуркаганів і розплутувати їхні хитрі схеми! Нічого поганого в цьому нема. Так само, як і в тому, що чоловік раптом перекваліфікувався із слідчих у судді…
Але що тут насторожує? Ми показали цю біографію кільком незалежним юристам, навіть знявши з неї попередньо прізвище судді. Так от їх уразило те, що чоловік явно «засидівся» в одному суді – 24 роки! Відомо, що навіть прокурорів чи начальників міліції прийнято було змінювати через кожні 5 років, аби не «обростали зв’язками». У суддів, звісно, специфіка дещо інша, але, погодьтеся, майже чверть віку – це вже занадто!
А що думаєте з цього приводу ви?
Чи потрібна в таких випадках люстрація?
Можете, до речі, поцікавитися цим і в
новообраних. Точніше старих переобраних:
Струков Олександр Михайлович, голова суду (0532) 53-25-10;
Андрієнко Ганна В’ячеславівна, заступник голови суду (0532) 53-24-08.
П.С. Наш молодий журналіст, до речі, довго сидів учора в суді у надії дізнатися про «сенсаційні результати» виборів. І був дуже розчарований їх підсумком, але досвідчений колега його заспокоїв: «Ну, розумієш: суд хоч і носить революційну назву – Октябрський, але чекати там «великої квітневої революції» не варто.
І запропонував ще раз перечитати ось ці знайомі зі школи рядки:
А судьи кто?
А судьи кто? - За древностию лет
К свободной жизни их вражда непримирима,
Сужденья черпают из забытых газет
Времен Очаковских и покоренья Крыма;
Всегда готовые к журьбе,
Поют все песнь одну и ту же,
Не замечая об себе:
Что старее, то хуже.
Где, укажите нам, отечества отцы,
Которых мы должны принять за образцы?
Не эти ли, грабительством богаты?
Защиту от суда в друзьях нашли, в родстве,
Великолепные соорудя палаты,
Где разливаются в пирах и мотовстве,
И где не воскресят клиенты-иностранцы
Прошедшего житья подлейшие черты.
Усердствуя, они в часы вина и драки
И честь и жизнь его не раз спасали: вдруг
На них он выменил борзые три собаки!!!
Или вон тот еще, который для затей
На крепостной балет согнал на многих фурах
От матерей, отцов отторженных детей?!
Сам погружен умом в Зефирах и в Амурах,
Заставил всю Москву дивиться их красе!
Но должников не согласил к отсрочке:
Амуры и Зефиры все
Распроданы поодиночке!!!
Вот те, которые дожили до седин!
Вот уважать кого должны мы на безлюдьи!
Вот наши строгие ценители и судьи!
Теперь пускай из нас один,
Из молодых людей, найдется - враг исканий,
Не требуя ни мест, ни повышенья в чин,
В науки он вперит ум, алчущий познаний;
Или в душе его сам Бог возбудит жар
К искусствам творческим, высоким и прекрасным,
Они тотчас: разбой! пожар!
И прослывет у них мечтателем! опасным!! -
Мундир! один мундир! он в прежнем их быту
Когда-то укрывал, расшитый и красивый,
Их слабодушие, рассудка нищету;
И нам за ними в путь счастливый!
И в женах, дочерях - к мундиру та же страсть!
Я сам к нему давно ль от нежности отрекся?!
Теперь уж в это мне ребячество не впасть;
Но кто б тогда за всеми не повлекся?
Когда из гвардии, иные от двора
Сюда на время приезжали, -
Кричали женщины: ура!
И в воздух чепчики бросали!
А. С. Грибоедов "Горе от ума"