Вся історія повернення людей з провінції Ухань до України – це суцільне ганьбище.
І тут не потрібно звинувачувати людей, бо люди всюди однакові і не має кращих чи гірших. Проблема в іншому – в неспроможності державних інституцій.
По-перше – люди не довіряють своїй державі. І не безпідставно. Адже, якщо на операцію люди мусять нести бинти і скальпель, то вони обґрунтовано сумніваються, що держава готова захистити їх і від складного захворювання.
По-друге – за півтора місяці держава зробила все, щоби підірвати довіру людей та впевненість, що буде все гаразд. Від самого початку уряд то відмовчувався, то давав не чіткі та незрозумілі коментарі. А коли все ж вирішив забрати людей з Китаю – не було зрозумілої позиції і пояснення як держава готова до прийняття наших громадян із зони ризику. Люди отримували інформацію тільки з вторинних джерел і самі формували свій власний страх.
Ось чому люди не довіряють і бояться. А коли є недовіра і страх у людей, комусь дуже легко цим скористатися.
Я знаю, що за низкою так званих протестів стоять конкретні політики, яким вигідно підігрівати ситуацію. Вони використовують людський страх, щоби ще раз показати неспроможність держави і слабкість людського духу. Вони все зробили для того, аби нам самим було за себе соромно.
Вихід з цієї ситуації один – уряд і МОЗ має показати людям, що вона здатна захистити їх здоров’я та безпеку.