Симулякри, віра і колективний обман
12 грудня 2012 року:
Те, що нині відбувається, — це не реванш і не поразка українства. Це поразка псевдоукраїнства, яке сьогодні використовують, щоби спаплюжити все правдиво українське.
Вереск дегенеративного гаспадіна Дуб-го; заяви посольства «Ізраїлю» щодо відзначення роковин українських громадських і політичних діячів; розкрутка Шарія та його віртуальної партії космополітів; злив допиту в Генпрокуратурі якогось ідіота, який віддав карабін Зенику Парасюку з сотоваріщі, аби ті стріляли в ментів; тиражування «інтелектуальних» спічів Софії та Марусі, котра Лєна; арешт нагородженого Порошенком кілера; підозра у вбивстві Шеремета волонтерці «Лісі» (Фаріон на неї нема!) та ветерану АТО…
А чого ви очікували, коли віддали розбудову «Українського Міфу» (у хорошому сенсі цього слова) демагогам, мародерам, цинікам і вбивцям?
Чи ви й далі вірите, що Томос від диякона московського патріархату та почесного прихожанина синагоги, з кримінальним минулим, — це благо для України?
Уявляю собі диявольський регіт ляльководів та епітети в стилі матюкливої адвокатеси Монтян і Леся Подерв’янського, коли вони спостерігають, як об фальшивий «Український Міф» нині з особливим цинізмом витирають ноги «портнови», «лукаші», «шарії» та «монтянихи»! Щодо останньої — подивіться її відео про «ринок землі» — чудовий аналіз. Ага, я віддаю належне розумним ворогам, бо від них часом більше користі, ніж від тупих ура-патріотів.
Ви справді думали, що, породивши суспільно-політичну шизофренію, підмінивши закон політичною доцільністю й витерши ноги об Конституцію, «переможці «Революції Гідності» протистоять своїми рожевими попками ерегованим кремлівським фалосам, ніжно поіменованим «башнями»?
Ну так, ви ж і понині, як папуги, називаєте двірцевий переворот революцією, повторюючи медійні меми, створені для того, щоби виправдати здачу Криму та незаконну зміну влади.
То чого ж ви тепер хочете?! Це як довірити дорогу серцю кришталеву вазу п’яному м@ск@леві, який її або продасть, або розіб’є. Ну і хто ж нам у тому винен, що так і робимо?
Але зомбовані міфом «русскава міра» теж не відзначаються глибоким інтелектом (73 + 25 — формула Ситника куди точніша за розпацькану, як гімно по асфальту, формулу Штайнмаєра). Вони захоплено плескають у долоні, коли той самий Шарій, по-журналістськи доволі талановито, розвінчує пафос «революціонерів» і тицяє під ніс своїм глядачам інтелектуальні випорожнення ура-патріотів. І, плескаючи, навіть не усвідомлюють, що їх теж розводять «як котят», а згодом аналогічно тицятимуть фейсом у сцяки, коли історія зайде на черговий виток спіралі…
Хоча може й не зайти. Поглиблення суспільно-політичної шизофренії з проблем психічних неминуче призведе до проблем із фізичним здоров’ям, а відтак ризик передчасної смерті стає все вищим. А в політичній грі ставки все піднімаються, і брат уже давно готовий убивати брата. Навіть за те, що той розвінчав його сліпу віру й понасміхався з бовванів, яких той обожествляв.
Тому не сприймайте все надто серйозно.
Політика не брудна і не чиста — вона вихолощено раціональна, бо є похідною від лихварської системи. Це не Порошенко мудак з його «армією, мовою, вірою», бо він лише прислухався до лукавих політтехнологів і так пафосно брехав, що міг і сам повірити у власні гасла. Це не Зеленський є нікчемою з намальованою під нього голограмою Голобородька, в яку повірили спраглі справедливості та хронічно обдурені українці. Політики лише задовольняли попит, щоразу підсовуючи електорату симулякри. А попит формуємо ми з вами. І якщо не в змозі помітити шахрайство — то хто ж нам винен?
Якщо ми повірили в таке «українство», то не розпачайте, що об нього витирають ноги.
Не дайте панувати чужій символіці в інформаційному просторі та позбудьтеся токсичного впливу засобів масової ідіотизації, які продукують симулякри й розпинають ваші мізки полюсами псевдодискурсу, підпорядкованого принципу «розділяй та володарюй». Бійтеся пафосних і шукайте зерна правди посеред куп полови. Щоби було легко — потрібно багато тренуватися. Щоби не вестися на хуцпу — треба мислити, а не рефлексувати. Тому Просвіта — і ще раз Просвіта, бо без критичної маси тверезомислячих і власної еліти ми приречені на вимирання та знищення. Така природа речей. І вона не жорстока, а справедлива…
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»