Як влада перетворює полонених на картинку для піару.
Послати зустрічати звільнених із полону безпосередньо пані Верещук — це, звичайно, вишукано цинічне рішення «продюсерів», якраз у рамках їхньої стратегії «війна все спише».
У самої мадам, схоже, абсолютно атрофована совість, і їй цілком байдуже (тобто «pohuy!»), де світити обличчям: хоч на Чонгарі перед скороспішним запуском «шатлів», хоч на Донбасі з заявами «розвідка не доповідає про можливість вторгнення», хоч у телевізорі з планом «урґєнтного розмінування» — а потім хоч зі звільненими полоненими, які потрапили в пекло, зокрема й завдяки її зусиллям (а ще більше загинуло, без шансів на порятунок).
Якщо так далі піде, то й Баканов із Хомчаком та Тараном невдовзі у нас стануть «героями спротиву» (хоча у них і так все краще, ніж у більшості).
Можна, звичайно, знову затягнути мантру про «неначсі» та давно вже прогаяну «єдність», тільки одна біда — невивчені уроки завжди повторюються, без винятків.