Статус замість репутації: навіщо Ларисі Гольник знадобилася роль «викривачки».
Донедавна суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Лариса Гольник мала лише дві чесноти: стійку репутацію аферистки та чоловіка-альфонса, який багато років ніде не працює й від початку повномасштабного вторгнення ухиляється від мобілізації. Але віднедавна Лариса Владленівна стала ще й «викривачкою» — точніше, почала вимагати, щоби так її називала Вища рада правосуддя, куди ледь не щотижня надходять дисциплінарні скарги з описом її витівок.
Власне, «викривачкою» Гольник себе іменує вже 11 років — відтоді, як ледь не позбулася суддівської мантії через спробу заволодіти гаражем психічно хворої 85-річної сусідки. Для цього чоловік Гольник підсунув на підпис старенькій, яка не усвідомлювала значення своїх дій, договір купівлі-продажу гаража. Після чого Гольник через суд, у якому працює, намагалася легалізувати свої претензії на майно сусідки.
За фактом шахрайства, вчиненого суддею Гольник, розслідувалося кримінальне провадження. Щоби не потрапити на лаву підсудних, «її честь» оголосила себе «антикорупційною активісткою» й кинулася в ноги колишньому судді Вінницького окружного адміністративного суду Михайлу Жернакову, який очолює псевдогромадську організацію «ДеЮре», та професійному «громадському активісту» Роману Маселку. При цьому роботу адвоката Маселка оплачувала псевдогромадська організація «Автомайдан» за рахунок фінансової допомоги, виділеної міжнародними партнерами України для боротьби з корупцією.
Тож не дивно, що з такими кримінальними нахилами суддя Гольник дуже швидко стала активісткою псевдогромадських організацій «Центр протидії корупції» та «ДеЮре», а також членом наглядової ради псевдогромадської організації «Інститут законодавчих ідей», що належить скандально відомій Мартині Богуславець.
Але для того, щоби її визнали «викривачкою» ще й Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів України, де Гольник зараз борюкається за посаду судді Харківського апеляційного суду, однієї лише шахрайської спроби заволодіти сусідським гаражем виявилося замало. І тоді «активістка» Гольник викрила дисциплінарного інспектора ВРП Олексія Гуру.
У листопаді 2025 року Гура, розглянувши чергову скаргу на суддю Гольник (а їх до ВРП уже надійшло понад сотню), склав проєкт ухвали про відкриття щодо Гольник дисциплінарної справи й вніс його на розгляд Першої дисциплінарної палати ВРП.
У відповідь «її честь» 27 листопада 2025 року на своїй сторінці у Facebook написала, що вона жодних правопорушень не вчиняла (те, що Гольник нишпорила в судовому реєстрі та витягувала персональні дані людей зі справ, які перебували в провадженні інших суддів, вона порушенням не вважає), опублікувала фотографію Гури й запропонувала своєму фан-клубу в коментарях дати оцінку дисциплінарному інспектору ВРП.
Перше місце посів коментар:
«Тут у «зацікавленості» п. Гури є два варіанти.
Тепер завдяки Гольник волелюбний український народ знає, як треба правильно називати дисциплінарних інспекторів, а разом із ними — членів і членкинь Вищої ради правосуддя: «прєзєрватіви штопані».
Щоправда, є нюанс. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Delfi AS проти Естонії» та «Sanchez проти Франції» у випадку поширення в соціальних мережах очевидно протиправних коментарів вони мають бути видалені власником акаунту в найкоротший строк із моменту їхньої публікації.
Відповідно до практики ЄСПЛ власник або розпорядник публічного акаунту притягується до відповідальності за коментарі читачів своєї сторінки, оскільки саме він створив умови для поширення протиправної інформації, а також має реальний інструментарій для її видалення. Але суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник, яка регулярно розміщує на своїй сторінці у Facebook наклепи, брудну лайку та антисемітські висловлювання, вочевидь, не вважає протиправним вислів «прєзєрватів штопаний» на адресу дисциплінарного інспектора ВРП Гури й тому відмовляється його видаляти.
Одним словом — «викривачка».
Джерело: Grant Watch Ukraine «Стоп-паразит»