США вже офіційно оголосили про передачу 155-мм артилерійських систем Україні.
Підготовка українських артилеристів буде проходити в експрес-темпі для максимально швидкого опанування нового типу зброї - 155-мм артилерійських систем. Мова йде про те, що всього за декілька днів відносно невелика група українських досвідчених артилеристів пройде навчання за кордоном для того, щоб стати інструкторами.
14 квітня у США офіційно оголосили склад чергового пакету військової допомоги для України на суму у 800 млн доларів. На першій позиції було 18 одиниць 155-мм гаубиць та 40 000 снарядів до них. Офіційно назва моделей гаубиць не розголошується досі.
Проте, у публікації американського видання є уточнення, що ці артилерійські системи "надійдуть із наявних запасів армії та корпусу морської піхоти у США". Далі можливо робити лише обережні припущення, проте. Скоріш за все, мова йде про артилерійські системи, які одночасно знаходяться на озброєнні чи складах армії та морпіхів США.
Виходячи з цього зразу можливо залишити надії, що мова йде про самохідні артилерійські системи M109A6 Paladin. Бо їх немає та не було на озброєнні корпусу морської піхоти США. Єдиним варіантом артсистеми, яка знаходиться на озброєнні і армії, і морпіхів США - причіпна гаубиця M777.
Вона була прийнята на озброєння у 2005 році і належить до нового покоління артсистем. Справа в тому, що в ній використовується цифрова система керування вогнем, яка аналогічна M109A6 Paladin. А у поточній версії M777А2 з неї можливо вести вогонь високоточними снарядами M982 Excalibur з GPS-наведенням.
Що являє собою американський керований снаряд M982 Excalibur
M982 Excalibur - 155-мм керований активно-реактивний снаряд (АРС) збільшеної дальності, що запускається зі ствола гаубиці. Розроблений компаніями Raytheon Missile Systems та BAE Systems Bofors.
На початку 1990-х років керівництвом Міністерства оборони США було прийнято рішення використовувати Космічну радіонавігаційну систему «Навстар» на користь наземної артилерії, зокрема збільшення дальності стрільби 155-мм снарядами з кумулятивно-осколочними бойовими елементами (КОБЕ) за збереження точності. Спочатку програма створення нового снаряда отримала назву ERDPICT (Enhanced-Range Dual-Purpose Improved Conventional Munition). Призначення цього снаряда - ураження слабко броньованих цілей, насамперед артилерійських знарядь та бойових машин різного призначення.
Перший 155-мм касетний артилерійський снаряд M483 з кумулятивно-осколочними бойовими елементами був прийнятий на озброєння в США 1973 року, а 1975-го — його модернізований варіант M483A1. Спорядження боєприпасу включає 88 кумулятивно-осколочних бойових елементів (64 М42 та 24 М46). У 1987 році на озброєння надходить касетний артилерійський снаряд M864 з донним газогенератором, що сприяє збільшенню дальності стрілянини, але призводить до скорочення кількості бойових елементів до 72.
Істотним недоліком снарядів з кумулятивно-осколочними бойовими елементами М42 та М46 є високий відсоток неспрацьовування самоліквідатора після падіння на ґрунт: 4-5 відс. при дальності стрілянини до 10 км і більше 5 відс. - Понад 10 км. Тобто кожен касетний артилерійський снаряд залишає після закінчення бойових дій три-чотири бойові елементи з осколковою поразкою в радіусі 2-4 м залежно від свого розташування на ґрунті.
Створення касетних артилерійських снарядів із кумулятивно-осколочними бойовими елементами припиняється, а основним завданням стає розробка засобів ураження споруд, у тому числі укріплених КП супротивника. Окрім відмови від БЕТП "Садарм" міністерство оборони США приймає рішення про використання в конструкції снаряда XM982 не чотирисекційного, а восьмисекційного хвостового оперення, розробленого шведськими спеціалістами для снаряда ТСМ (Trajectory Correction Munition).
Поряд із цим керівництво Пентагону вирішило повернутися до використання донного газогенератора з метою збільшення дальності стрільби.
У 2003 році у зв'язку з технічними проблемами, що виникли, приймається рішення про розробку XM982 поетапно.
Керівництво Міністерства оборони США мало намір закупити 30 тис. таких снарядів. ДКР зі створення дослідного зразка включали два етапи - 1а і 1b, при цьому 1а передбачав два підетапи - 1а-1 та 1а-2. Одночасно під час робіт переслідували мету знизити вартість боєприпасу. У зв'язку із припиненням у 2001 році програми «Садарм» для другого варіанта снаряду як БЕТП розглядалися закордонні аналоги без розробки своїх.
Фінансування ДКР щодо створення третього варіанту здійснюється з 2005 року за окремою статтею. Таким чином, основна увага була зосереджена на створенні керованого бетонобійного боєприпасу XM982 Increment 1.
У червні 2005 року був підписаний контракт на виробництво 140 снарядів XM982 1 а-1, за ціною 144 тис. доларів, а в березні 2006 року у війська. Проте через виявлені збої під час випробувань перші боєприпаси почали надходити у вересні 2006 року, а стрілянини вдалося провести лише на початку 2007-го.
Попри труднощі, що виникали при створенні снаряда, у квітні 2007 року на півночі Багдада було здійснено перший постріл XM982 1а-1, а у травні — серпні 2007-го в Іраку вже було випущено кілька таких боєприпасів, при цьому відхилення від цілі не перевищило 4 м.
Водночас використання цього снаряду в Афганістані не показало його високої ефективності, що не стало несподіваним — з огляду на призначення снаряда (переважно це руйнування будівель). Можливо, що в Афганістані бетонобійним снарядом артилеристи намагалися знищити бойовиків, які переховувалися в печерах. В результаті аналізу ефективності боєприпасу M982 Excalibur загальний обсяг виробництва версії 1а склав не 30 тис. як планувалося раніше, а лише 6264 одиниці.
У серпні 2010 року компанії Raytheon було доручено доопрацювати снаряд Excalibur Ib з метою зменшення його вартості (до цього вартість одного снаряду становила 85 тис. доларів), який у квітні 2014 року замінив варіант Ia-2 на виробничих лініях Raytheon і зараз перебуває в серійному виробництві. За даними компанії, його вартість була зменшена на 60% при одночасному підвищенні характеристик; приймально-здавальні випробування показали, що 11 снарядів впали в середньому в 1,26 метра від цілі та 30 снарядів впали в середньому в 1,6 метра від цілі.
В Іраку та Афганістані цим снарядом було зроблено 760 бойових пострілів. Excalibur має багаторежимний підривник, програмований як ударний, ударний із затримкою або повітряного підриву.
Окрім американської армії та корпусу морської піхоти снаряд Excalibur складається також на озброєнні Австралії, Канади, Швеції та, імовірно, України.
Для закордонного ринку компанія Raytheon вирішила розробити снаряд Excalibur-S, який також відрізняється лазерною головкою самонаведення (ГСН) з функцією напівактивного лазерного наведення. Перші випробування нового варіанту було проведено у травні 2014 року на полігоні в Юмі.
Перші етапи наведення такі ж, як у основного варіанта Excalibur, на останньому етапі він активує свою лазерну ГСН з метою захоплення мети за рахунок відбитого кодованого лазерного променя. Це дозволяє наводити боєприпас з великою точністю на намічену мету (навіть рухається) або іншу мету у межах зору ГСН при зміні тактичної ситуації.
Принцип дії снаряду Excalibur:
Безпосередньо за носовим багаторежимним підривником у снаряда розташований блок наведення GPS/INS (супутникова система позиціонування/інерціальна навігаційна система), за ним йде відсік управління з чотирма носовими кермами, що розкриваються вперед, далі багатофункціональна бойова частина і, нарешті, в хвостовій частині газогенератор і стабілізуючі поверхні, що обертаються.
На висхідній частині траєкторії працюють тільки інерційні датчики, коли снаряд досягає своєї найвищої точки, активується приймач GPS і за мить розкриваються носові керма. Далі згідно з координатами мети та підліткового часу оптимізується політ на середній ділянці траєкторії. Носові керма дозволяють не тільки спрямовувати снаряд на ціль, але також створюють достатню підйомну силу, забезпечуючи відмінну від балістичної траєкторію керованого польоту та збільшуючи дальність стрільби порівняно зі стандартними боєприпасами. Нарешті, відповідно до типу бойової частини та типу мети оптимізується траєкторія на кінцевій ділянці польоту снаряда.
Боєприпаси першої версії Increment Ia-1, що використовувалися в Іраку та Афганістані, не мали донного газогенератора та їх дальність дії обмежувалася 24 км. Дані з передової показали надійність 87% та точність менше 10 метрів. Після додавання донного газогенератора снаряди версії Increment Ia-2, відомі також під позначенням M982, могли летіти більш ніж на 30 км.
Проте проблеми з надійністю метальних зарядів MACS 5 (Modular Artillery Charge System – система модульних артилерійських зарядів) обмежували їхню дальність; в Афганістані у 2011 році снаряди Excalibur відстрілювалися із зарядами 3 та 4.
ТТХ M982 Excalibur (XM982)
Калібр: 155 мм
Система управління: ГНСС GPS / ІНС
Дальність стрільби: Block 1a-1: 23 км. Block 1a-2: 40-60 км.
КВО: до 5 м за відсутності перешкод; до 20 м за наявності перешкод.