Виставка "Із циклу "Свідки історії". Вишитий рушник – святиня нашої родини" триватиме до 18 жовтня. В експозиції представлено 50 рушників, найдавнішому з яких 165 років.
Що стоїть за словом рушник? Передусім предмет побуту, що асоціюється з довгастим шматком тканини (полотняної, лляної, бавовняної) для витирання частин тіла, посуду. Але чому цей предмет називається саме рушником? Очевидно, його первісне призначення – служити для витирання рук (рука – ручник – рушник – однокореневі лексеми), потім уже інших частин тіла, скажімо, обличчя (звідси синонімічний ряд рушник, утирало, утирач, утиральник). Інше призначення побутового рушника – служити для витирання столів, лав, ослонів, протирання посуду – породжує синонімічний ряд лексем рушник – стирач – стирок.
Разом з тим рушник – це шмат декоративної тканини певної довжини з вишиваним або тканим орнаментом. Такий рушник здавна використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах. Саме він став оберегом українського народу, символом рідної землі, України. Рушник супроводжував людину все її життя. Він не лише прикрашав побут,ним приймали дитину від породіллі, рушником благословляли заручини, коли дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, оголошувалися нареченою і нареченим (звідси словотвірне гніздо рука – рушник – заручини – обручення – обручка); на рушник ставали молоді, ним скріплювали купівлю-продаж і зводили сволок на хату, проводжали в дорогу і в останню путь, опускали труну в могилу і пов’язували його на могильний хрест.
Запрошуємо вас познайомитись зі свідками історії українського народу щоденно, крім понеділка, з 11 до 17, субота-неділя - з 12 до 18.