На перемовини пішли без очевидного шансу перемогти.
Реальність дещо інша, ніж може здаватися. Дуже часто ми потрапляємо у пастку, коли хочемо надати оцінці тій чи іншій події. Ми хочемо зв'язати будь-яку ситуацію з феноменом, який нам вже знайомий, дати їй із цієї точки зору оцінку і відкласти в своїй голові. Саме якось так пояснюється очікування громадян від Нормандських перемовин.
В реальності не відбулося жодного з сценаріїв, про які говорили найбільші політичні сили: ані миру, ані капітуляції.
Дійсно, сторони в своєму комюніке обмежилися дуже невеликими кроками і обмеженими заявами. Навіть включення формули Штайнмайєра в документ не зрушує процес перемовин з мертвої точки: Росія і Україна все ще тлумачать послідовність дій при реінтеграції по-різному. Це було основне протиріччя, і ніхто нікому не поступився.
Перемовини дійсно були частково переможними і оптимістичними для влади.
Одначе це лише один бік медалі. Суспільство впадає в безодню пацифістських настроїв, тому актуальність оборонних реформ і посилення боєздатності натикається на політичні ризики.
У той же час, ніякі стратегії РФ з впливу на Україну не скасовуються. Дипломатичний фронт для України – один з найменш складних, у ньому все більш-менш публічно. Інша справа – політика, медіа, економіка, яку значна кількість громадян навіть не розглядають як поле для війни, мислячи про неї в класичних вимірах.
РФ прекрасно працюють з елітами, політичними силами і медіа, витрачаючи на ці аспекти великі кошти. І саме у гібридній площині здійсняться наступні великі удари конфлікту з РФ.
Спеціально для «Останнього Бастіону»