Є організована злочинна група, яка носить державу як чужий піджак: красиво на камеру, гидко в реальності.
Влада — це інституції, правила, відповідальність і підзвітність. ОЗГ — це доступи, дзвінки, «свої», кругова порука і чорні виходи. І ми живемо не в державі, а в режимі доступу: кому можна — тому можна; кому ні — тому «закон», «процедура» і «не на часі».
Зеленський приніс у країну не державництво, а продакшен. У продакшені головне — не істина, а контроль кадру; не результат, а картинка; не закон, а антикриз; не стратегія, а рейтинги. Звідси й структура: не команда держави, а коло лояльності; не професіонали, а «свої»; не відповідальність, а прикриття.
Корупція тут не «окремі випадки». Це операційна система. Вона працює так: розподіл потоків, захист наближених, силовий ресурс як щит, інформаційний ресурс як заміна правди. Коли антикорупційні органи підходять до реальної влади — система не співпрацює, система обороняється. Не очищується, а перекриває доступ. Не карає «своїх», а евакуює їх. Бо так працює не держава, а угруповання.
Їхня найбільша злочинність навіть не в крадіжках. А в тому, що вони вбивають республіку: знищують відчуття спільного правила. Нація тримається на думці: верх і низ живуть в одній правді. Коли верх має «коридори», «особливі підстави», «режимні двері» і право зникати в критичний момент, а низ має тільки обов’язок — держава перестає бути спільною. Вона стає приватною.
Війна стала для них універсальною ширмою. За нею зручно не відповідати за провали, консервувати кругову поруку, тримати ручне управління і робити вигляд, що «все під контролем». Але вони не керують. Вони контролюють — страхом, монополією на інформацію і вибірковим правом.
І це головна ознака ОЗГ: рівність перед законом для них смертельна. Вони виживають лише в нерівності — коли є «свої» й «чужі». Саме тому будь-який скандал у верхах у нас автоматично перетворюється на питання: не «чи буде відповідальність?», а «хто встигне?». У здоровій державі так не думають короткими рефлексами. Так думають у країні, яку багато років тримають як територію.
Тому не треба питати «де влада». Влада — це відповідальність. Її немає. Є організована злочинна група з печаткою, охороною і телевізором. І доки ми називаємо це «владою», ми не описуємо реальність — ми її легалізуємо.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»