Курт Волкер не визначав політику США стосовно України. Його чиновницька посада – відверто другорядна. Він не приймав рішень, не виробляв політику США стосовно України. Він лише служив говірливою головою в екрані ТБ і передавав туди-сюди різні документи. На тому його функції і обмежувалися. Так, він їздив на Донбас, міг гарно сказати, і в цілому підтримував Україну. Утім, чи мали реальні результати ці його промови на адміністрацію Трампа? Питання риторичне, бо відповідь і так очевидна – ні, не мали.
Тому це звичайна, третьорядна подія, заміна одного чиновника іншим, яка має значення лише для самого Волкера і його родини, бо тепер йому треба шукати нову роботу, а також його наступника, який скоро займе його місце.
На жаль, в українському суспільстві сьогодні панує хибне уявлення про місце України в світі. В нас прийнято думати, що весь світ, затамувавши подих, захоплено стежить за нашою героїчною боротьбою проти Росії. Проте розчарую всіх, сказавши, що світу на все це байдуже. В людей в інших країнах свої проблеми, і їхні політики спочатку реагують на свої внутрішніми ситуації, а не переймаються проблемами чужих країн. Ми для них не більше, ніж картинка в телевізорі (як і вони для нас).
Зараз українці мають усвідомити, зрозуміти і змиритися з тим, що Україна не входить до числа пріоритетів зовнішньої політики США. Тому наївні сподівання, що хтось у вищому політикумі США різко стурбований чи завтра стурбується українськими питаннями, не мають під собою жодних підстав. Це базується і на тому, що наразі США не розглядає РФ як серйозного супротивника. Це цілком природно, бо вважати, що Росія може створити хоча б якусь конкуренцію США в політичному, військовому чи економічному планах, може лише слабоумний. Тому США сьогодні не потрібні союзники проти Росії. А от якщо б Україна могла б щось запропонувати американцям в рамках існуючого протистояння США-Китай, то тоді так, ми мали би безліч варіантів для різноманітної співпраці, і шанси на повну і всебічну підтримку.
На жаль, сучасний ажіотаж навколо України в США пов’язаний виключно з тим, що президент Трамп побачив реальну можливість нанести сильний удар по своєму конкуренту Байдену. На тому і базуються останні події, і дотепний троллінг Трампа з цього приводу, який ми спостерігаємо в останні дні. І я чомусь впевнений, що на відміну від українських «експертів по США», Трамп абсолютно не переймається питанням імпічменту, який ініціює Демократична партія США. І взагалі: хто в здоровому глузді, при мінімальному айк’ю і з базовим знанням американської політичної системи всерйоз сприйме, що Трампа відправлять у відставку? Тільки недолугі українські «експерти», які може і читають «Нью-Йорк таймс» в оригіналі, але не розуміють елементарних понять і принципів існування американського політикуму.
США сьогодні – це єдина наддержава і справжній світовий лідер. Лозунг Трампа «Зробимо Америку знову великою» наразі реалізується по всіх напрямках. Також він єдиний політичний лідер світового масштабу, хто відкрито заявляє про хибність і шкідливість сучасних ліберальних трендів, які панують у Західному світі. Тому дуже шкода, що для України перші 3 роки президенства Трампа – це доба втрачених можливостей заявити про себе, як про потенційного надійного союзника США. І не лише проти Росії.
У тій ситуації, яка сьогодні склалася навколо українсько-американських стосунків, ми маємо чудовий шанс заявити про себе президентській адміністрації Трампа і отримати з того чималі дивіденди. Перш за все, в налагоджені плідної співпраці. Проте, на жаль, сумнівно, що українське МЗС зможе вигідно розіграти цю карту.
Роман Пономаренко