«Ізраїль» і США виявилися не готовими до іранських ракет.
Напавши на Іран, США і «Ізраїль», самі того не бажаючи, висвітлили одну зі своїх найгостріших проблем: зростаючу вразливість західних оборонних систем перед іранськими ракетними технологіями.
Цей факт став тривожним сигналом про зсув балансу сил. «Залізний купол» (Iron Dome) «Ізраїлю» та системи Patriot / THAAD США виявилися неефективними проти іранських гіперзвукових і балістичних ракет.
Війна почалася з несподіваного нападу США і «Ізраїлю». Заявлені цілі — знищити командні центри Ірану, ракетне виробництво, флот і запобігти ядерній програмі.
Американці задіяли крилаті ракети Tomahawk, бомбардувальники B-52, винищувачі F-35 та нові системи, зокрема малопомітні крилаті ракети й дрони Lucas (копії іранських «Шахедів»). «Ізраїль» завдавав ударів по ключових фігурах, включно з колишнім верховним лідером Алі Хаменеї.
Однак іранська відповідь перевернула сценарій. Тегеран завдав ударів по восьми країнах, включно з «Ізраїлем», Саудівською Аравією, Бахрейном, Катаром і навіть Південним Кіпром, де розташовані бази НАТО.
І саме тут проявилася перша вразливість: західні системи ППО не впоралися з обсягом і якістю іранських ракет.
Іран застосував гіперзвукові ракети Fattah (швидкість до Mach-15, маневрують у атмосфері та за її межами), балістичні Sejjil (дальність понад 2000 км), Khorramshahr (із боєголовкою 1500 кг, стійкі до перешкод) і дешеві дрони Shahed-136. Ці засоби дозволили Ірану обійти радари та перевантажити оборону.
Крім того, іранцям вдалося фактично «осліпити» противника, знищивши одразу три суперардари США та щонайменше п’ять систем THAAD.
Критика очевидна: «Ізраїль» і США недооцінили іранські технології. «Залізний купол» перехоплює частину балістичних ракет (до надзвукових швидкостей), але значну кількість усе ж пропускає.
У Бахрейні іранці розгромили базу 5-го флоту США, у Катарі балістичні ракети вразили базу Al-Udeid, попри системи Patriot і THAAD. У Туреччині системи НАТО двічі збивали ракети, спрямовані на Південний Кіпр або Крит.
Війна показала, що системи, розроблені для перехоплення примітивних ракет (як у ХАМАС чи «Хезболли»), не готові до гіперзвукових загроз.
Ракета Fattah, здатна маневрувати на гіперзвукових швидкостях, робить стандартні радари та перехоплювачі малоефективними. Sejjil із твердопаливними двигунами запускається швидко, без тривалої підготовки, що скорочує час реагування. Дрони Shahed, дешеві та масові, роєм перевантажують системи на кшталт Iron Dome, змушуючи витрачати мільйони доларів на перехоплення копійчаних загроз.
Критика здатності «Ізраїлю» і США до захисту звучить дедалі гучніше. Також відзначається логістична криза: у Iron Dome закінчуються боєприпаси, аеропорт Бен-Гуріон зазнав ракетних ударів і закритий, школи паралізовані.
США витрачають мільярди доларів на війну, але їхній флот у Перській затоці вразливий. Тому кораблі відійшли від берегів Ірану на 1500 км. США змушені покладатися на дорогі системи, тоді як Іран веде асиметричну війну.
Системи Patriot і THAAD ефективні проти балістичних ракет середньої дальності, але гіперзвук змінює правила гри. США інвестують у програми на кшталт Glide Phase Interceptor, але вони ще не розгорнуті.
«Ізраїль» покладається на багаторівневу оборону (Arrow, David’s Sling), але відеосюжети з «Ізраїлю» показують, як іранські ракети пробивають її.
ОАЕ заявили, що збили 174 ракети та 645 дронів, але численні прориви оборони і удари по El-Dhafra та Дубаю спричинили хаос. Це не просто тактична невдача, а стратегічна: Захід не адаптувався до еволюції іранських технологій, підтримуваних росією та Китаєм.
Коментатори критикують і ширші аспекти ситуації: закриття Ормузької протоки призвело до енергетичної кризи, удари по Aramco в Саудівській Аравії — до значних економічних втрат.
У «Ізраїлі» цивільне життя паралізоване, в ОАЕ фактично зник туризм. Ринок нерухомості повністю зупинився. Найбільше постраждав Дубай.
США обговорюють можливість наземної операції, але ставка на PJAK (курдські групи) як проксі радше виглядає ознакою слабкості, ніж сили.
Критика США також посилюється: Вашингтон втягнутий у конфлікт через бажання однієї людини — воєнного злочинця Нетаньяху, але війна пішла не за запланованим сценарієм. «Ізраїль», попри технологічну перевагу, залежить від американських поставок, які швидко виснажуються.
Масові вбивства цивільних в Ірані, особливо дітей і жінок, лише посилюють критику: такі операції провокують ескалацію, але не забезпечують безпеки.
Іран, із його підземними бункерами та мобільними пусковими установками, перетворив оборону на наступ. Західні системи, орієнтовані на високоточні удари, не готові до війни на виснаження.
Експерти попереджають: іранські ракети змінюють геополітику Близького Сходу. Критика здатності «Ізраїлю» і США до захисту очевидна — від технологічних прогалин до логістичних криз.
Якщо Тегеран справді реалізує свою стратегію «Правдивої обіцянки», регіон чекає хаос. Причому можливі будь-які сценарії — від розділення Ірану й знищення «Ізраїлю» до глобальної енергетичної кризи та розширення війни до світового рівня за участю десятків країн.
«Щит» Заходу в епоху гіперзвуку виявився ілюзією.