«Людина на тій же релігії, що і його близький друг. Так нехай же подивиться кожен з вас, хто є вашим другом» (Хадіс) Абу Дауд 4833, ат-Тірмізі 2378.
Путін знає, чого хоче від Ердогана, і вже пройшов свою половину шляху, але не отримує бажаного, хоча президент Туреччини щосили демонструє дружелюбність.
Раніше у них були добрі стосунки – до того моменту, коли був збитий російський літак, що вторгся в повітряний простір Туреччини з Сирії. Після інциденту Путін зажадав вибачень, але Ердоган не мав охоти висловлювати жалю, так що стосунки між двома країнами погіршилися до стану холодної війни. Росія ввела санкції проти туристичної галузі Туреччини, сільського господарства і будівельних фірм.
Турецького президента, у якого і так мало друзів на міжнародній арені, це очевидно, стурбувало. Він наказав своїм підлеглим шукати спосіб помиритися, і вони знайшли обхід.
Як повідомляє турецька газета Hurriyet, начальник генштабу Туреччини знайшов канал для контактів з Кремлем через турецького бізнесмена з підприємствами в Дагестані, щоб через нього подати сигнал «про готовність Ердогана поступитися».
Повідомлення було передано в Кремль Абдулатіповим. Відповідь прийшла з іншого боку, окружним шляхом: її передав посол Казахстану в Анкарі. Він повідомив турецькому керівництву, що з Путіним переговорив президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв і ватажок Кремля погодився прийняти лист з вибаченнями. Його повинен написати Ердоган.
Назарбаєв особисто затвердив остаточний текст листа, перш ніж пішов з ним до Путіна.
Путін, схоже, відплатив Ердогану такою ж прихильністю. Він не тільки прийняв непереконливо сформульоване вибачення, але першим подзвонив Ердогану після того, як той пережив останню спробу державного перевороту.
Але під час зустрічі у вівторок в Петербурзі в тоні двох керівників була помітна різниця. На підсумковій прес-конференції Ердоган назвав Путіна «любим другом» не менше чотирьох разів. Путін же, холодний і насуплений, зі свого боку нічого такого не зробив.
Його ставлення можна побачити в організаційних деталях. Хоча обидва їли з тарілок, прикрашених зображенням їх рукостискання, переговори проходили в грецькому залі Костянтинівського палацу.
Можливо, в цьому не було жодного натяку, як в тому поспішила запевнити своїх читачів пропутінська «Комсомольська правда», але давньогрецька тема досить сильно представлена в інтер'єрах палацу, а Туреччина має з Грецією напружені стосунки.
Фреска 14 століття в кафедральному соборі Верони. На ній зображений «Сатана, на смертному одрі», який дуже схожий на Путіна
Очевидна стриманість Путіна з приводу перспектив примирення – щось більше, ніж природна підозрілість щодо того, хто очікує повної лояльності. Кремлівському лідеру потрібні конкретні результати дружби, а Ердоган, схоже, ніяких обіцянок йому не дає.
Для Ердогана важливо відновлення потоку російських туристів. Його країна, за російськими оцінками, в перші шість місяців цього року втратила 840 мільйонів доларів через те, що перестали приїжджати росіяни.
Чи не менше йому потрібна відміна ембарго на томати і цитрусові. Росія буде рада побудувати АЕС в Туреччині, про що є досягнута раніше домовленість. Вона вітає прогрес по Турецькому потоку – проекту будівництва газопроводу для транспортування російського природного газу в Південну Європу через Туреччину. Всі ці питання обговорювалися в Костянтинівському палаці і висвітлювалися на прес-конференції. Але це не те, що хвилює Путіна насамперед. У нього на думці велика гра – партія, що розігрується в даний момент в Сирії.
За день до візиту Ердогана, Путін зустрічався зі своїм ключовим союзником в сирійському конфлікті, президентом Ірану Хасаном Роухані. Подробиці цих переговорів не були оприлюднені, але розмова навряд чи могла йти про щось інше, крім теми облоги Алеппо, де іранські війська і літаки Росії допомагає Асаду здійснювати облогу міста.
Нещодавно противникам Асада вдалося щонайменше послабити блокаду, і може бути, навіть встановити стабільний коридор з Туреччиною, звідки їх постачають продовольством і зброєю.
Успішні атаки на урядові війська, здійснені організацією Джабхат Фатх аль-Шам, яка нещодавно оголосила про розрив зв'язків з Альл-Каїдою, говорить про наявність потужної зовнішньої підтримки у вигляді зброї, грошей і припасів. Її джерело – Саудівська Аравії і Катар, але шлях йде через турецьку територію (Саудити фінансують насамперед Джейш Іслам – ОБ).
Конвої, що доставляють постачання, продовжували безперешкодно рухатися через турецький кордон і після того, як Ердоган вибачився перед Путіним і після того, як Путін подзвонив Ердогану, коли був пригнічений переворот.
Для «дорогого друга» Ердогана Володимира настав важкий час, а словесні виливи турецького президента зводять його неприємні відчуття в квадрат.
У Костянтинівському палаці Путін, мабуть, сказав Ердогану про те, що він говорив уже багато разів – що Асад – законний правитель Сирії, і він підтримує його також, як і Ердогана під час спроби перевороту.
Жоден з президентів не очікував, що зустріч приведе до прориву в сирійському питанні: обговорення цієї теми мало відбутися після прес-конференції, оскільки і Путін, і Ердоган знали, що з цього приводу у них немає нічого, що вони могли б сказати у привселюдно.
Незважаючи на активність антизахідної риторики Ердогана, яка підживлюється небажанням США видавати його ворога Фетхуллаха Ґюлена і відмовою Європейського Союзу просуватися в питанні надання туркам безвізового режиму, його інтереси в Сирії з інтересами Путіна не збігаються.
Ердоган, як і раніше бажає перемоги повстанців у війні проти Асада і проти сирійських курдів, з якими бореться Джейш Фатх аль-Шам. Дружба проти Заходу може об'єднати Путіна і Ердогана як жорстоких, амбітних і авторитарних правителів, але їм не вистачає майданчика, на якому можна було б побудувати новий союз в сирійській війні, а він міг би зруйнувати співпрацю Туреччини з організацією Північноатлантичного договору.
Путін хотів би, щоб Ердоган припинив поставки сирійським повстанцям, але це, мабуть, більше, ніж президент Туреччини готовий зробити для свого «дорогого друга».
Відділ моніторингу
Останній Бастіон