Кого зараз в українській політиці можна назвати людиною президента Петра Порошенка, чи є у нього так звані "любі друзі"?
Перевірені досвідом
7 червня - рік з дня інавгурації президента Петра Порошенка. За цей період, відзначають політологи, він зібрав навколо себе у владі людей, головною рисою більшості з яких є попередній досвід співпраці з главою держави.
Значна частина "людей президента" у його адміністрації, в уряді, парламенті та інших органах влади - колишні партнери по бізнесу чи політичній діяльності, а також і партнери партнерів.
Президент керувався принципами особистого знайомства та довіри до цих людей, що до певної міри звузило приток професіоналів, адже Порошенко змушений був у "перший призов" до своєї команди спиратися на тих, кого він знав особисто і кому довіряв. Звідси - певні кадрові помилки, як це було з екс-міністром оборони Гелетеєм чи екс-генпрокурором Яремою. Але в принципі, на цьому перелік кадрових помилок президента вичерпується", - говорить Тарас Березовець, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications.
Серед найбільш відомих представників президентської команди у вищих ешелонах влади: спікер Володимир Гройсман, який довгий час був мером рідної для Петра Порошенка Вінниці, а також керівник адміністрації президента Борис Ложкін - екс-власник "Українського Медіа Холдингу", акціонером якого був і Петро Порошенко.
Валерія Гонтарева та Наталія Яресько реалізують президентську політику у сфері фінансів
Свого часу співпрацював у бізнесі Петро Порошенко і з головою НБУ Валерією Гонтаревою. Вона керувала компанією з управління активами, що допомагала вести справи підприємствам нинішнього президента.
Ще один давній партнер - Олег Гладковський (Свинарчук), перший заступник секретаря РНБО. До лютого 2015 року він був президентом автомобільної корпорації "Богдан", часткою якої раніше володів Петро Порошенко.
"Порошенко бере в свою команду тих, кого він давно знає: Гонтареву, Кононенка (Ігор Кононенко - партнер Петра Порошенка по "Українському промислово-інвестиційному концерну", зараз є першим заступником голови фракції "Блок Петра Порошенка. - Ред.), Гладковського. Але є і новачки, ефективних членів інших команд він також "перевербовує", як то Ігоря Гриніва чи Олега Медведєва - вони до цього працювали у "Батьківщині". Порошенко хоче щоб його команда була найбільш ефективною та працювала як єдиний механізм", - каже директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
Адміністрація президента
Адміністрація президента (АП) покликана організовувати роботу лідера держави як одного з інститутів влади. Попри те, що цей орган не згадується у Конституції, у різні часи він відігравав ключові ролі в українській політиці.
Однак сьогодні, як відзначають політологи, АП фактично є лише "канцелярією президента".
"Адміністрація президента зараз - канцелярія, неполітичний орган", - вважає директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран.
"У всіх керівників АП найбільшою спокусою було стати "сірим кардиналом" та почати "рулити" фракціями, парламентом, Кабміном. Що ж стосується Ложкіна, то він не став надто впливовою фігурою, до якої ходять домовлятися про візит до президента. Зараз кабінет президента не блокується тілом глави його адміністрації", - відзначає Тарас Березовець.
"Можливо, це сталося тому, що Порошенко не хоче бачити у своєму оточенні занадто впливових людей, які можуть його обмежувати в комунікації", - припускає експерт.
Борис Ложкін не став "сірим кардиналом" президента Порошенка, кажуть експерти
Директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський вважає, що Петро Порошенко свідомо пішов на обмеження ролі власної адміністрації.
"У адміністрації президента є досить симпатичні люди на відповідальних посадах. Але знаючи трохи Петра Олексійовича, можу сказати, що він абсолютно впевнений у тому, що йому ніякі поради не потрібні. Йому потрібні люди, які будуть виконувати його доручення", - вважає Михайло Погребінський.
Серед ключових фігур в АП експерти відзначають Віталія Ковальчука - першого заступника керівника АП. До приходу в команду президента у 2014 році він очолював передвиборчий штаб партії "Удар".
Крім того, у адміністрації є кілька нових для української політики людей, котрі за останній рік стали своєрідними "рупорами" глави держави у різних сферах: Валерій Чалий (заступник глави АП, відповідає за зовнішньополітичний напрям), Дмитро Шимків (інший заступник Бориса Ложкіна, відповідає за напрямок реформ), Юрій Бірюков (радник президента та міністра оборони, відповідає за роботу із забезпечення армії та співпрацю з волонтерським рухом), а також вже згаданий Олег Медведєв (позаштатний радник глави держави, який веде PR-напрям та вважається одним з авторів промов президента).
За словами Тараса Березовця, всі вони є "технократами, які виявилися досить ефективними" у команді президента.
"Люди президента" у парламенті
Володимир Гройсман за півтора роки пройшов шлях від мера облцентра до спікера - третьої за вагою посади в державі
Головними представниками лідера держави у Верховній Раді є спікер Володимир Гройсман та голова фракції "Блок Петра Порошенка" Юрій Луценко.
Володимир Гройсман за останні півтора роки зробив вражаючу кар'єру від мера облцентра до віце-прем'єр-міністра у першому уряді Арсенія Яценюка та голови Верховної Ради.
"Безперечно, його кар'єрний шлях пов'язаний з президентом. І те, що зараз немає персонального конфлікту між президентом та головою Верховної Ради, який у нас історично був впродовж тривалого періоду, є наслідком їх порозуміння на особистому рівні", - говорить директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко.
Юрій Луценко під час президентської кампанії Петра Порошенка був одним з головних її дійових осіб, а напередодні останніх парламентських виборів очолив партію "Блок Петра Порошенка" (БПП).
"Хоча ця політична сила і є окремим організмом, попри всі тертя та внутрішні конфлікти вона знаходить компроміси з іншими фракціями, зокрема з "Народним фронтом", й коаліція у парламенті працює, забезпечує політичну підтримку президенту", - додає Юрій Якименко.
Серед так званих "людей президента" у Раді також відзначають його парламентського представника, екс-голову НБУ Степана Кубіва, уповноважену главу держави з питань мирного врегулювання ситуації на Донбасі Ірину Геращенко, першого заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенка, а також політтехнолога Ігоря Гриніва - з ним Петро Порошенко вів виборчі кампанії ще у середині 2000-х.
Урядова команда та губернатори
З Павлом Клімкіним Петро Порошенко свого часу працював у МЗС
За Конституцією, глава держави пропонує парламенту призначити двох міністрів - оборони та закордонних справ. Логічно, що і Степана Полторака, і Павла Клімкіна у Кабміні вважають представниками президентської команди.
З Павлом Клімкіним Петро Порошенко працював у часи, коли сам очолював МЗС.
Але "основним представником президента" в уряді, за версією Тараса Березовця, є віце-прем'єр - міністр регіонального розвитку Геннадій Зубко (до речі, саме цю посаду до "відрядження" у парламент займав Володимир Гройсман).
"Хоча у команді Зубко з'явився досить пізно, тому що довгий час був "людиною" Арсенія Яценюка і представляв "Фронт змін", - відзначає Тарас Березовець.
Вадим Карасьов додає, що політику президента в уряді представляють міністр фінансів Наталія Яресько, міністр економіки Айварас Абромавичус та міністр енергетики Володимир Демчишин.
Великий резонанс свого часу викликало призначення Юрія Стеця керівником новоствореного міністерства інформаційної політики.
Юрій Стець - екс-генпродюсер "5 каналу", власником якого залишається президент України. Політологи кажуть - тут має місце все той же принцип "перевірених кадрів".
"Якщо Стець виконає свою обіцянку й ліквідує міністерство до кінця року, то будь-які претензії щодо нього будуть зняті", - наголошує Тарас Березовець. Раніше Юрій Стець висловлював сподівання, що його міністерство можна буде розпустити після ухвалення парламентом концепції інформаційної безпеки до кінця 2015 року.
До певної міри опорою президента вважають й іноземців у Кабміні, наприклад, заступника міністра внутрішніх справ Еку Згуладзе, яку Петро Порошенко особливо відзначив під час нещодавнього звернення до парламенту.
Серед голів облдержадміністрацій імідж "людини партнерів президента" має губернатор Дніпропетровщини Валентин Резніченко, який змінив на цій посаді Ігоря Коломойського.
"Резніченко - це скоріше людина з команди президента, адже він співробітник Ложкіна (Валентин Резніченко свого часу працював в "Українському Медіа Холдингу". - Ред.). На губернаторські посади президент призначає людей, які входять в орбіту його команди, але головний критерій - місцеве походження", - зауважує Вадим Карасьов.
"Багато з губернаторів є спільними призначенцями президента і прем'єра. Щодо жодного губернатора зараз не можна сказати, що це якась одіозна особистість, яка має особливі стосунки з Порошенком", - додає Тарас Березовець.
Михайла Саакашвілі вважають одним з "кадрових козирів" президента
Щоправда, з обійми місцевих губернаторів вирізняється останній призначений керівник Одеської області - Михайло Саакашвілі.
"Моє призначення говорить про те, що він (Президент. - Ред.) схильний до дуже незвичайних, дуже радикальних рішень, які застануть багатьох зненацька", - оцінив екс-лідер Грузії кадрову політику Петра Порошенка
"Любі друзі" Порошенка?
Конфліктів зразка 2005 року команді Порошенка вдалося уникнути
Більшість опитаних експертів вважають, що так зване явище "любих друзів" президента у тому вигляді, як це було за попередніх очільників держави, в Україні сьогодні немає.
"Любі друзі" - це був феномен фаворитизму при президентові, коли наближеним політикам-бізнесменам надавалося певне політичне сприяння з використанням політичних і адміністративних засобів. Зараз про це мова не йде", - говорить Юрій Якименко.
Він відзначає, що бізнес-партнери, які отримали державні посади від Петра Порошенка, не мають очевидного зиску чи преференцій від цього, однак несуть відповідальність як держслужбовці.
"Дві кандидатури, які закидають Порошенку як аналог "любих друзів" - Борис Ложкін і Володимир Гройсман. Але порівняти їх з тією "камарильєю", що була у Януковича чи у Ющенка, ніяк не можна", - вважає Тарас Березовець.
А Сергій Таран переконаний, що виникненню "любих друзів" Петра Порошенка перешкоджає радикалізація суспільних настроїв в Україні. Реакція на фаворитів президента може бути вкрай гострою.
"Ми зараз поступово відходимо від патронажної політики, коли хтось когось призначає, тому що він "свій". Поступово підходимо до політики відповідальності, коли, скажімо, уряд відповідає за економіку, а президент - за безпеку та міжнародні відносини", - говорить Сергій Таран.
Існує й інша точка зору, за якою Петро Порошенко не просуває бізнес-фаворитів, тому що сам є представником бізнесу. Михайло Погребінський вважає, що президент є своєрідним "любим другом" для самого себе.
"В Україні не змінюється олігархічна сутність системи. У нас при владі ще ніколи не було відвертого олігарха з усіма відповідними ознаками", - каже експерт.
"Фаворитизм зберігається. Маємо продовження тих негативних традицій, які склалися в українському політичному середовищі, коли сини йдуть до парламенту, коли куми йдуть на міністерські посади, які під них ще треба було вигадати - як міністерство інформації", - нарікає Михайло Погребінський.
Водночас, порівнюючи з ситуацією 2005 року, політологи відзначають, що повторення таких політичних дискусій, які траплялися між президентом Віктором Ющенком та прем'єром Юлією Тимошенко через начебто лобіювання інтересів близьких до глави держави олігархів, за останній рік не сталося.
Президентська команда все ж змогла налагодити свою роботу за непростих економічних умов та конфлікту на Донбасі і, ймовірно, буде видозмінюватися, каже Вадим Карасьов.
"Команда Порошенка ще формується, адже за один рік організувати її остаточно неможливо. Та й за нинішніх умов президенту було не до стратегій формування команди - треба було швидко вирішувати поточні завдання", - пояснює політолог.
Відділ моніторингу,
Останній Бастіон