У 1996 році Pepsi пожартувала в рекламі, що за 7 мільйонів Pepsi Points можна отримати винищувач Harrier.
Один 21-річний хлопець зробив розрахунки, зібрав 700 000 доларів і офіційно замовив літак. Pepsi відмовила. Він подав до суду. Після цього реклама вже ніколи не була колишньою.
Тоді вирували «Кола-війни».
Pepsi боролася з Coca-Cola за частку ринку, запускаючи дедалі вигадливіші кампанії, щоб привернути увагу споживачів.
Однією з найбільших стала програма лояльності «Pepsi Stuff», у якій покупці збирали бали з кришок та банок і обмінювали їх на фірмовий мерч.
У телевізійній рекламі підлітки із захопленням обмінювали бали:
А в останні секунди реклама видавала свій punchline:
Підліток приземляється на шкільну парковку на штурмовику Корпусу морської піхоти AV-8 Harrier II. Учні радіють, папери розлітаються від вертикальної тяги. Хлопець знімає шолом і посміхається в камеру.
Усі сміялися. Це ж очевидний жарт. Багатомільйонний військовий літак за кришечки від газованої води? Абсурд.
Усі сміялися.
Крім Джона Леонарда.
Леонард був 21-річним студентом бізнес-школи в Сіетлі. Побачивши рекламу, він не побачив гумору — він побачив можливість.
Він помітив головне: ніде в рекламі не було прямо сказано, що це жарт. А в офіційному каталозі «Pepsi Stuff» був пункт, який дозволяв купувати додаткові бали по 10 центів за штуку.
Леонард зробив математику:
7 000 000 балів × $0,10 = $700 000.
А реальна вартість штурмовика Harrier? Приблизно 33 мільйони доларів.
Якщо Pepsi юридично зобов’язана виконати рекламну обіцянку, Леонард міг отримати військовий літак за копійки від його ринкової вартості.
Але Леонард не мав 700 000 доларів. Тож він знайшов інвесторів — друзів, родину і місцевого бізнесмена Тодда Гоффмана, який вклав основну частину суми.
27 березня 1996 року Леонард заповнив офіційну форму замовлення Pepsi Stuff. Він поставив позначку навпроти «Harrier Jet». Додав чек на 700 008,50 долара (700 000 — за бали, $4,19 — за доставку, плюс 15 оригінальних Pepsi Points, як вимагалося).
Він надіслав замовлення Pepsi.
І чекав.
Відповідь Pepsi прийшла швидко — але не та, на яку він сподівався.
Компанія повернула чек із листом, у якому пояснила, що літак Harrier «очевидно був жартом» і не може бути предметом реального замовлення.
Pepsi запропонувала мерч та купони.
Леонард відмовився. Він вважав, що Pepsi зробила юридично зобов’язальну пропозицію через телевізійну рекламу, а він прийняв її згідно з правилами.
У 1996 році Леонард подав позов проти PepsiCo.
Він звинуватив компанію в порушенні контракту й вимагав надати йому винищувач Harrier або його грошовий еквівалент.
Справа миттєво стала медійною сенсацією.
Ось студент коледжу, який судиться з мультимільярдною корпорацією через жарт у рекламі.
Pepsi подала в бій юридичну армію й аргументувала:
Пропозиція була очевидним жартом. Жодна розумна людина не повірила б, що Pepsi пропонує військовий літак.
Harrier не був у каталозі.
Навіть якби це було серйозно, Pepsi не могла б виконати замовлення — продаж військових літаків цивільним заборонений.
Ціна була сатиричною: 700 тисяч за літак вартістю 33 мільйони? Абсурд.
Адвокати Леонарда відповідали:
Реклама може бути юридично зобов’язальною пропозицією, якщо вона достатньо конкретна.
Правила дозволяли купувати бали — отже, пропозиція була здійсненною.
Раніше компанії справді дарували дорогі речі в промоакціях — тож пропозиція могла здатися реальною.
Справу розглядав Окружний суд США під головуванням судді Кімби Вуд.
У серпні 1999 року суддя Вуд винесла рішення на користь Pepsi.
Її аргументи:
Реклама була «очевидним жартом».
Жодна розумна людина не повірила б, що підлітку справді видадуть бойовий літак.
Це було рекламне перебільшення, а не реальна пропозиція.
Леонард подав апеляцію. У 2000 році апеляційний суд підтвердив рішення.
Джон Леонард не отримав свій Harrier.
Але історія на цьому не завершилася.
«Leonard v. Pepsico» стала одним із найцитованіших кейсів у рекламному та договірному праві. Її викладають у юрфаківських курсах про формування контрактів і стандарт «розумної людини».
Pepsi, зробивши висновки, перезняла рекламу. Цього разу Harrier коштував уже 700 000 000 балів — математично недосяжно.
І додали напис: «Just Kidding».
Джон Леонард так і не отримав винищувач. Але отримав інше: місце в історії реклами та юриспруденції.
У 2022 році Netflix випустив документальний фільм «Pepsi, Where’s My Jet?», повернувши історію новому поколінню.
Сьогодні Леонард, якому вже за 40, з усмішкою згадує ці події. Він не виграв суд, але довів одне: слова мають значення. Навіть у рекламі. Особливо в рекламі.
Pepsi пожартувала.
Студент сприйняв це серйозно.
І на мить компанія з газованих напоїв майже мусила пояснювати військовим США, навіщо їй потрібен штурмовик Harrier.
Зрештою закон став на сторону здорового глузду: жодна розумна людина не повірить, що Pepsi роздає бойові літаки.
Але Джон Леонард довів не менш важливе:
Іноді найбільш розумне — це запитати: «А чому б і ні?»