Ось і вчені підтвердили: майбутнє залежить від наших думок.
Залишилося об’єднатися й мислити позитивно та творчо. Інакше не вижити...
Ученим вдалося довести, що слова здатні оживляти мертві клітини!
Під час досліджень учених вразило, якою величезною силою володіє слово.
Як їм вдалося цього досягти? Дослідження показали, що системи запам’ятовували умови впливу на них, а отримана інформація зберігалася в них.
Почнімо все по черзі.
Ще далекого 1949 року дослідники Енріко Фермі, Улам і Паста вивчали нелінійні системи — коливальні системи, властивості яких залежать від процесів, що в них відбуваються.
За певних умов ці системи поводилися незвично. Дослідження показали, що вони запам’ятовували умови впливу на них, а ця інформація зберігалася досить тривалий час. Характерним прикладом є молекула ДНК, яка зберігає інформаційну пам’ять організму.
Ще тоді вчені запитували себе: як можливо, щоб нерозумна молекула, яка не має ані мозкових структур, ані нервової системи, володіла пам’яттю, що за точністю перевершує будь-який сучасний комп’ютер? Згодом учені відкрили загадкові солітони.
Солітони, солітони...
Солітон — це структурно стійка хвиля, що існує в нелінійних системах.
Подиву вчених не було меж, адже ці хвилі поводилися як розумні істоти.
Лише через 40 років ученим вдалося просунутися в цих дослідженнях.
Суть досліду полягала в тому, що за допомогою спеціальних приладів ученим вдалося простежити шлях цих хвиль ланцюжком ДНК.
Рухаючись ланцюжком, хвиля повністю зчитувала інформацію.
Це можна порівняти з людиною, яка читає розгорнуту книгу, тільки в сотні разів точніше.
В усіх експериментаторів під час дослідження виникало одне й те саме запитання: чому солітони так поводяться і хто дає їм таку команду?
Учений Петро Петрович Гаряєв проводив відповідні дослідження.
Він спробував впливати на солітони людською мовою, записаною на інформаційний носій.
Те, що побачили вчені, перевершило всі очікування: під впливом слів солітони оживали.
Дослідники пішли далі — спрямували ці хвилі на зерна пшениці, які перед цим опромінили такою дозою радіації, за якої розриваються ланцюжки ДНК і зерна стають нежиттєздатними.
Після такого впливу насіння пшениці проросло.
Під мікроскопом спостерігали відновлення структур ДНК, зруйнованих радіацією.
Виходить, що людські слова змогли оживити мертву клітину, тобто під впливом слів солітони починали володіти життєдайною силою. Ці результати неодноразово підтверджували дослідники з інших країн — Великої Британії, Франції та Сполучених Штатів Америки.
Учені розробили спеціальну програму, за допомогою якої людська мова перетворювалася на коливання та накладалася на хвилі-солітони, після чого ними впливали на ДНК рослин.
Унаслідок цього значно прискорювалися ріст рослин і поліпшувалася їхня якість.
Досліди проводили й на тваринах. Після впливу в них нормалізувалися артеріальний тиск і пульс, а також поліпшувалися соматичні показники.
На цьому дослідження вчених не припинилися.
Було проведено експерименти щодо впливу людської думки на стан планети. Їх проводили неодноразово, а в останніх брали участь 60 і 100 тисяч людей.
Це справді величезна кількість учасників.
Головною та необхідною умовою проведення експерименту була наявність у людей творчих і позитивних думок.
Для цього люди з власної волі збиралися в групи та спрямовували свої позитивні думки в певну точку на нашій планеті.
Під час експерименту та протягом кількох наступних діб у місті різко знижувався рівень злочинності. Процес впливу творчої думки фіксували наукові прилади, які реєстрували потужний потік позитивної енергії.
Експерименти довели матеріальність людських думок і почуттів, а також їхню неймовірну здатність протистояти злу, смерті та насильству.
Укотре вчені завдяки своїм чистим помислам і прагненням науково підтверджують давні прописні істини: людські думки можуть як творити, так і руйнувати.
Вибір залишається за людиною, адже саме від спрямування її уваги залежить, чи буде вона творити, чи негативно впливатиме на інших і на себе.
Життя людини — це постійний вибір, і можна навчитися робити його правильно та усвідомлено.