«Пупс» відповідав за контрабанду спирту, а допомагав йому в цій справі Павло Демчина.
У жовтні 2024 року міський голова Хоросткова Степан Гладун повідомив, що провів перемовини з керівництвом місцевого спиртзаводу щодо усунення неприємного запаху, який турбував мешканців. У тому ж повідомленні мер зауважив: виробництво щойно запустилося, тому ще не всі технологічні процеси до кінця відпрацьовані. Саме ця фраза стала ключовою для моєї наступної історії.
Хоростківський спиртовий завод було збудовано майже століття тому — у 1930 році. Більшу частину своєї історії він перебував у державній власності, зокрема через мораторій на приватизацію, який Верховна Рада ввела у 1995 році.
Однак за каденції Зеленського державні підприємства спиртової галузі почали приватизовувати. Завод на Тернопільщині опинився у приватних руках одним із перших.
При цьому перемогу в торгах за нього святкувала фірма «Вест Вей», яка запропонувала лише на 1 (!) гривню більше, ніби наперед знаючи, яку ціну запропонує конкурент. Тоді у ЗМІ писали, що переможець аукціону викликає підозри, і що за компанією стоять інші люди. Час, як завжди, розставив усе по своїх місцях: ТзОВ «Промислові Резерви» стає правонаступником «Вест Вею» разом із його активами та створює нову юридичну особу — «Хоростківський спиртовий завод».
У 2023 році, коли завод змінив перелік засновників, стало остаточно зрозуміло, хто стояв за приватизацією підприємства. А коли я представлю всіх бенефіціарів, ви самі зрозумієте, що їх об’єднує. Отже, по 12,5% належать власникам фінансово-промислової групи «Техно-Буд-Центр» Андрію Яремі та Юрію Ханіну. Це одна з найвпливовіших бізнес-пар на Тернопільщині, яка займається будівництвом і ремонтом доріг на заході України. Однак раніше Ярема був місцевим «цигарковим магнатом»: саме він продав свою частку в «Поділля-Тютюн», з якої згодом виник монополіст ринку «Мегаполіс». Але від цигаркових справ він не відійшов. Кажуть, Ярема успішно займався контрабандою сигарет за кордон, адже мав добрі зв’язки в Одеському порту.
Ще 25% «Хоростківського спиртового заводу» належать Норіку Геворкяну. Це почесний консул Вірменії в Україні та брат відомого спортсмена Тиграна Геворкяна. Обох чоловіків чутки пов’язують із кримінальним світом Тернополя.
Найбільший пакет — 50% — придбав Роман Височанський. Так, це племінник Ігоря Кривецького.
Про причетність «Пупса» до спиртового бізнесу говорили вже давно. Однак ця історія є першим документальним підтвердженням його участі у спиртовій галузі. У різних публікаціях неодноразово зазначалося, що Кривецький контролює незаконний обіг спирту в Україні та його контрабанду за кордон, завдаючи системної економічної шкоди країнам ЄС і Великій Британії.
Його прізвище завжди стояло поруч із іншим львівським кримінальним авторитетом 90-х — Олександром Свіщовим, відомим у певних колах як «Саша Сєдой». За чутками, саме Свіщов сприяв призначенню Михайла Лабутіна керівником державного «Укрспирту», а той, у свою чергу, розставляв на заводи своїх людей. Навіть звільнення Лабутіна та його розшук правоохоронними органами не змінили ситуацію: маховик було запущено, і нелегальний обіг спирту з десятків заводів контролювали Свіщов і Кривецький.
Схема була простою: частина виробленої продукції обліковувалася, а інша — ні.
Завдяки цьому спирт продавали «у тінь» без сплати акцизу та податків. З часом легальне виробництво скорочувалося, а нелегальне — зростало. Дійшло до того, що окремі заводи роками не працювали офіційно, виробляючи продукцію лише нелегально. Так було, наприклад, на Угерському спиртзаводі на Стрийщині. Офіційно він простоював із 2011 року. Коли у 2016 році на підприємстві змінився директор, щоб відновити роботу, на території заводу з’явилися десятки молодиків спортивної статури, які називали зміну керівництва «рейдерським захопленням». Згодом цих людей пов’язали із силовою групою Ігоря Кривецького.
Кажуть, «Пупс» відповідав за контрабанду спирту, а допомагав йому в цій справі Павло Демчина. Свіщов розвивав напрямок, адже їхня група мала сильних конкурентів у спиртовій галузі, серед яких був Олексій Чеботарьов («Чеба»).
Повертаючись до 2024 року: Хоростківський спиртзавод запрацював знову. Це стало можливим завдяки новим власникам. До 2014 року, коли завод перебував у державній власності, він, за офіційною інформацією, простоював. Однак модернізація підприємства у 2018 році за державні кошти підготувала завод до приватизації. Остаточна ціна у 55 мільйонів гривень уже включала оновлені потужності. Складається враження, що майбутні власники заздалегідь знали, хто отримає підприємство.
Якщо проаналізувати всіх осіб, причетних до схеми, стає зрозуміло, що вони пов’язані з іншими спиртзаводами через ланцюжок підставних осіб, що зрештою веде до Кривецького чи Свіщова. Продовження про спиртову мафію — у наступних публікаціях. Також познайомимося з іншими партнерами Кривецького: Табаловими та Вороновим.