Електрошок для економіки: хто заробляє на знищенні промисловості.
Поки українська промисловість «загинається» через найвищі в Європі ціни на електроенергію, уряд методично проштовхує рішення щодо чергового збільшення граничних цін.
Дуже сумніваюся, що таке рішення якось полегшить існування вітчизняного бізнесу, я вже не кажу про розвиток.
Скоріш за все, це величезний лобізм з боку групи трейдерів.
Як кажуть: «Хтось бідує, а хтось жирує». Надприбутки посередників на ринку електроенергії під час війни погано узгоджуються з мантрами уряду про розвиток промисловості.
Тож оцінюймо за справами, а не за заявами.
А справи — це цінова «евтаназія» української промисловості.
Інколи складається враження, що дехто забув, що в країні йде війна.
Розберемо ситуацію по порядку.
Зараз в Україні діють найвищі ціни на електроенергію в Європі. І це не перебільшення.
Наприклад, протягом цієї важкої зими вартість електроенергії в Україні становила: у січні — 164 €/МВт·год (1-ше місце в Європі); у лютому — 192 €/МВт·год (1-ше місце); у березні 2026 року — 133 €/МВт·год (3-тє місце).
Але це все одно у 1,5–2 рази дорожче, ніж у сусідніх Польщі, Угорщині, Румунії або Словаччині.
Коли у 2019 році запроваджували price cap (граничні ціни) на електроенергію для непобутових споживачів, це робилося для захисту вітчизняного виробника, гармонізації українського енергетичного ринку з європейським та створення умов для залучення інвестицій у розвиток енергетики.
Це не енергетична політика — це вбивство промисловості під час війни.
Фактично була створена й успішно діє схема отримання надприбутків кількома посередниками.
Кожне підняття «цінової стелі» в умовах структурного дефіциту — це гарантований надприбуток для тих, хто має доступ до дефіцитних обсягів електроенергії і заздалегідь знає про підвищення або сам його ініціює.
Дійсно, навіщо вкладатися в будівництво нових генеруючих потужностей, шукати підходи до оптимізації, шляхи зниження собівартості виробництва (особливо паливної складової) або нові джерела енергії, якщо прибуток можна отримувати за рахунок адміністративного підвищення ціни?
Які ж наслідки?
Унаслідок таких енергетичних «схематозів» страждає вітчизняний бізнес і кінцеві споживачі, які оплачують усе це зі своєї кишені.
Усі ходять у магазин і відчувають, як зросли ціни за останні 4 роки.
Збільшення граничних цін на електроенергію призводить до зниження конкурентоспроможності експортно орієнтованих галузей, скорочення виробництва та інвестиційних програм, зупинки частини промислових підприємств, втрати валютної виручки та посилення інфляції.
Але замість того, щоб шукати реальні шляхи виходу з кризи, держава знову збирається підвищити ціни на електроенергію.
Це як у старому анекдоті: «Давайте корову годувати менше, а доїти більше».
Що далі?
Промисловість, особливо енергоємні галузі (машинобудування, металургія, хімпром і не тільки), вже б’ють на сполох, але їх не чують.
Складається враження, що ті, хто повинен захищати український бізнес, поставили собі за мету його добити.
Колишній прем’єр, а тепер міністр енергетики Денис Шмигаль мовчить про реальні причини дефіциту електроенергії і реальні рішення, натомість активно підтримує підвищення price cap — рішення, яке збагачує конкретні ФПГ.
Але збагачує за рахунок промисловості, тобто в кінцевому підсумку — за рахунок усіх нас.
Сім років в Україні діють price cap.
І регулярне збільшення граничних цін свідчить про структурний дефіцит генерації.
Потрібно нарешті усвідомити, що підвищення price cap не створює додаткових потужностей і не усуває причину проблеми.
Проте рішення є.
Мова йде про покладання спеціальних обов’язків на ринку газу.
Це державний механізм, що зобов’язує постачальників (зокрема «Нафтогаз», який, нагадаю, дотепер є державною компанією) продавати газ за фіксованою ціною.
Саме завдяки цьому рішенню Україна не замерзла цієї зими.
Такий самий механізм можна запровадити для газу, який використовується для генерації електроенергії.
За попередніми розрахунками, ціна газу на рівні 19 000 грн за 1000 куб. м гарантує період стабільності, необхідний для нормалізації ситуації на ринку електроенергії.
Але за цей період необхідно зробити декілька важливих кроків:
І головне — не чіпати прайс-кеп, а навпаки — шукати шляхи здешевлення електроенергії для виробників України, адже при поточних цінах ми ризикуємо перетворитися на бідну аграрну державу, де виробництво, переробка та додана вартість вимруть як явище.
Адже його чергове підвищення може стати останньою соломинкою, що переламає хребет українській промисловості.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»