Війна триває, і як би нам не було важко переживати стан надзвичайної напруги і тиску, відчувати його ми будемо ще доволі довго
Тисячі жінок з дітьми залишилися без чоловіків в Україні. Мільйони жінок з дітьми виїхали зі своїх домівок, рятуючись від війни. В цей час мамам потрібно знайти в собі сили не тільки вижити і зберегти життя своєї дитини, а й, стабілізувавши свій емоційний стан, зберегти психіку дитини. Війна колись закінчиться, і треба буде жити далі. Знаходячись у стані розпачу і невизначеності, ми повинні прикласти безліч зусиль щоб опанувати свої гіркі емоції, рятуючи наших дітей від наслідків війни, які можуть зруйнувати психіку дитини, і можуть привести, в майбутньому, до незворотних змін у сприйнятті себе і світу.
Мами, прості українські жінки, які здатні думати за всіх, окрім себе. Ви той острівець енергії і любові, яка дає життя, колихає, і ростить свою маленьку любов для проживання своєї долі. І нехай так склалося в людській уяві, що доля українська жертовна, наші бабусі і прабабусі завжди з честю несли свого хреста любові і туги. Згадуйте про це, звертайтеся до сили наших пращурів, це наповнює і підтримує наш рід, наше українство.
Щоб зберегти дієвий стан в сьогоднішніх умовах, пам’ятайте, що емоційний стан дітей це віддзеркалення емоційного стану матері.
Важливо максимально повернути собі емоційну стабільність і здатність раціонально мислити. Навіть коли немає сил, життєвого ресурсу і не хочеться жити взагалі, ви маєте змогу:
- Відкритися для сприйняття на тонкому плані духовності жінок свого роду, їхня сила потоком прийде до вас, щоб навчити і зберегти. Звертайтесь до них, моліться, це надихає і заспокоює.
- Пам’ятати про цінності, які вклали в вас наші батьки. Це єдине, що у вас неможливо відібрати. Дійте, щоб зберегти маленьке життя, не здавайтеся, живіть заради майбутнього роду, заради людської свободи і прогресу, бо прийдуть і кращі часи! Згадайте напис на кільці Соломона.
- Планувати свій день. Створіть розклад дня, погодьте з дитиною і намагайтеся чітко його виконувати.(Встановіть нагадування в телефоні, якщо забуваєте, пам’ять в стресі перевантажена, це зараз нормально.) Включайте в графік прибирання, слідкуйте за гігієною, готуйте разом з дітьми їжу, максимально залучайте їх до повсякденних рутинних дій. Це стабілізує душевний стан.
- Спілкуватися. Ми не всі на одній хвилі. Підтримуйте одна одну, допомагайте, просіть про допомогу. Не мовчіть. Запрошуйте подруг до себе, коли відчуваєте, що не справляєтесь. Ви відпочинете, і за малюком приглянуть.
- Рухатися. Знаходьте час для рухливих ігор з дітьми на подвір’ї. Якщо не маєте можливості, рухайтеся в приміщенні, присідайте, віджимайтеся. Головне – дійте. Фізична активність знижує рівень гормону стресу, приводить думки до тями.
- Розвиватися. Робочі нейронні зв’язки зараз потрібні, як ніколи. Не втрачайте здатність аналізувати і знаходити вірні рішення. Займайтеся з дитиною, читайте, згадуйте таблицю множення, вчіть вірші, вдосконалюйте рідну українську. Якщо ви за кордоном, вчіть іноземну мову, допомагайте дитині в процесах адаптації та асиміляції. Вам потрібно не тільки вижити, а ще й зберегти свої цінності, і людські якості, для подальшого життя.
- Дозувати перегляд новин. Знайдіть у своєму розпорядку дня певний час для цього, бо постійне “зависання“ в новинах збільшує навантаження і позбавляє людину спокою.
- Не забувати про сон.
Якщо відчуваєте, що не справляєтесь, обов’язково звертайтеся до спеціалістів, вони знайдуть слова тільки для вас, вам стане краще.
І головне, пам’ятайте заради чого ми всі це робимо. Бережіть своє життя і життя своїх дітей. Пам’ятайте, емоційний стан дитини напряму залежить від емоційного стану матері, необережним словом можна викликати бурхливу реакцію і стан розпачу у дитини. Будьте берегинею, великим люблячим серцем.
Вкрай необхідні слова від великого серця до маленького
- Це нормально злитися. Я допоможу тобі заспокоїтися.
- Це нормально сумувати. Я посиджу поруч з тобою.
- Це нормально почувати себе розчарованим. Я теж так себе почувала. Це нормально.
- Мені подобається, який /яка ти.
- Ти важливий/ва для мене.
- Я слухаю.
- Я тут.
- Ти не зобов’язаний/на робити мене щасливою.
- Ти більше, ніж твої емоції, тому що вони пройдуть.
- Я можу впоратися з емоціями, незалежно від того, наскільки вони тяжкі.
- Я хочу подивитися, як ти граєшся.
- Звичайно, я приєднаюся до тебе.
- Давай я полежу біля тебе.
- Ти даєш мені можливість посміхатися.
- Я вірю в тебе.
- Я довіряю тобі.
- Ти можеш впоратися з цим.
- Ти неідеальний/а, і я теж, але наша любов сама досконалість.
- Дякую.
- Я пишаюся тобою.
- Я рада, що ти тут.
- Це нормально робити помилки.
- Не поспішай.
- Ти сильний/а.
- Я горджуся тим, що я твоя мама.
- Ти сміливий/а.
- Я пробачаю тобі.
- Я думаю про тебе.
- Я сумувала за тобою.
- Це нормально, що ти передумав/ла.
- Це нормально просити про допомогу.
- Я чую тебе.
- Я бачу тебе.
- Пробач мені.
- Ти робиш моє життя краще.
- Ти здібна дитина.
- Ти достойний/на.
- Ти дуже багато значиш для мене.
- Я люблю тебе.
Любимо вас, матері, бережіть себе і дітей.