Рік у СІЗО за ДТП: чому справа Антті Мустонена пахне вибірковим правосуддям.
Фінський волонтер Антті Мустонен возив гуманітарку українським військовим з перших тижнів повномасштабної війни. 18 травня 2025 року він повертався з Харкова до Києва на власному мікроавтобусі — в кузові було, зокрема, обладнання для навчання операторів дронів. Поблизу села Дудникове Полтавської області на дорозі й частково правому узбіччі стояв автомобіль Toyota Highlander з увімкненою аварійкою. Антті бачив автівку, але не водія: той присів біля переднього лівого колеса — оглядав спущене. Волонтер не встиг загальмувати і збив чоловіка.
Після зіткнення він вийшов з авто: перед ним на дорозі лежав чоловік. Антті дістав аптечку і почав допомагати потерпілому. Той дихав, але був без свідомості. Потім чоловік прийшов до тями й навіть розмовляв, видимих кровотеч у нього не було. Неподалік стояла ще одна машина, з неї вийшли двоє людей. Антті звернувся до них, щоб вони викликали швидку. До приїзду медиків минуло 20–30 хвилин.
Попри надану допомогу, потерпілий помер у реанімаційному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні імені Скліфосовського. Судово-медична експертиза від 5 червня 2025-го встановила причину: тяжкі тілесні ушкодження після аварії.
Згодом, уже в суді, Антті уточнив, що напередодні трагедії був у лікарні з харчовим отруєнням. У день події почувався добре, алкогольних і наркотичних засобів не вживав, тільки ліки для шлунка, мобільного телефона у момент зіткнення не використовував.
Повне ім'я Антті — Роопе Мікаель Мустонен. Він родом з Гельсінкі, йому 34 роки. Як Антті розповів у коментарі, на батьківщині він працював охоронцем у метро. З початку повномасштабного вторгнення Росії почав їздити в Україну з допомогою для військових і цивільних. На це витрачав свої та благодійні кошти. Доставляв допомогу своїм бусом.
«Деяких військових і волонтерів, з якими ми співпрацювали, я можу навіть назвати своїми друзями. Вони мене підтримують зараз», — каже Антті.
Тож і в день ДТП Роопе Мікаель Мустонен їхав з Харкова до Києва своїм Volkswagen Transporter і віз чергову гуманітарку, зокрема, обладнання для навчання операторів дронів.
Фото: з архіву
волонтер Антті з військовим
Від дня аварії він під вартою. Адвокати, яких знайшли друзі Антті, неодноразово просили суд змінити запобіжний захід. Захисники апелювали до того, що в Полтавському райсуді Полтавської області, як і в будь-якому іншому суді України, за аналогічних обставин не призначають як запобіжний захід тримання під вартою без права внесення застави. Зазвичай у подібних випадках обирають особисте зобовʼязання. Але запобіжний захід так і не змінили.
Одна з причин, оприлюднених в ухвалі Полтавського райсуду від 11 серпня 2025 року, звучить так: «Слід враховувати, що Роопе Мікаель Мустонен є громадянином іншої держави, який має право безперешкодного перетину державного кордону України та вже неодноразово виїздив за межі території України; в Україні офіційно не працевлаштований, не має сталих соціальних зв’язків, родичів та постійного місця проживання».
До того ж Антті ізольований сильніше за інших: родина у Фінляндії, побачень у СІЗО немає. Як і можливості спілкуватися з будь-ким, крім адвокатів та консула Республіки Фінляндія. Останні кілька місяців ув’язнення волонтер перебуває в камері, де є українці, які мінімально володіють англійською мовою – хоч якась можливість поговорити. Але й це він отримав тільки після звернення адвокатів. З рідними говорить телефоном — у дозволений для цього час в СІЗО.
Вирок винесли 1 жовтня 2025 року. Полтавський районний суд визнав Роопе Мікаеля Мустонена винним у вчиненні смертельної ДТП (ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України). Покарання — шість років увʼязнення, плюс заборона керувати авто три роки і виплата моральної та матеріальної шкоди родині загиблого.
Частина 2 статті 286 ККУ передбачає відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження або смерть. Покарання – позбавлення волі на строк від 3 до 8 років із позбавленням права керувати транспортними засобами до 3 років або без такого.
Фото: Мирослава Липа
Адвокат підсудного Михайло Тарасенко (праворуч) спілкується з підсудним Роопе Мікаелем Мустоненом через перекладача ( ліворуч)
Хоча стаття передбачає реальне ув’язнення, суд може застосувати (і часто застосовує) статтю 75 КК України – звільнення від відбування покарання з випробуванням, та призначити покарання умовно. Саме у разі вчинення ДТП у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння (ч. 2 ст. 286-1 КК України) відповідальність є суворішою (від 3 до 8 років, умовний строк застосувати неможливо). Також обтяжуючою обставиною могло би бути залишення місця ДТП. Але Антті не був напідпитку та не залишив місце аварії.
«Ми в Полтавському районному суді взагалі не знайшли покарання, пов’язаного з реальним позбавленням волі за цією частиною цієї статті, тобто Полтавський районний суд взагалі не позбавляє волі в межах таких статей. Там є винятки – якщо людина втекла й не надавала допомогу чи інші обтяжуючі обставини», – говорить адвокат підсудного Михайло Тарасенко.
Захисник наголошує: у подібних справах або взагалі не обирають запобіжного заходу, або обмежуються особистим зобовʼязанням, без застави. Антті ж отримав найсуворіший з тих, що взагалі передбачає кримінально-процесуальне законодавство.
Потерпіла – вдова загиблого в ДТП чоловіка. Він був полковником СБУ. Вона ж – очолює один з судів Харківської області. Від коментарів наразі утрималася.
Фото: Мирослава Липа
Під час засідання суду
За матеріалами справи, потерпіла просила суд першої інстанції не враховувати каяття обвинуваченого, тому що «воно є формальним». За твердженням потерпілої та її захисника (з матеріалів справи), про щирість каяття особи, зокрема, свідчить поведінка засудженого після вчинення злочину:
«Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об’єктивно підтверджують щире каяття особи. Посилання обвинуваченого на його щире каяття повністю спростовується його поведінкою після вчинення злочину, оскільки обвинуваченим шкода не відшкодована».
Жінка у цивільному позові просить стягнути з Антті 15 мільйонів гривень, оскільки її чоловік був полковником Служби безпеки України.
«Наразі чинне законодавство України передбачає можливість отримання членами сім’ї військовослужбовця грошової виплати у розмірі 15 000 000 гривень у зв’язку із загибеллю військовослужбовця», – йдеться в позові.
Обґрунтовує це тим, що компенсація у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов’язків військової служби не може становити менше 15 мільйонів гривень. Також наполягає на щомісячній виплаті для кожного з двох неповнолітніх дітей до досягнення кожним із них повноліття.
Цивільний позов у цій формі чинний і досі, хоча раніше Полтавський районний суд постановив виплатити за ним мільйон гривень та компенсацію дітям (по 22 421 гривні щомісячно на кожну дитину).
Потерпіла з таким рішенням не погодилася. Вже згодом у суді апеляційної інстанції вона зазначала, що місцевий суд не надав оцінки її твердженням про наявність у діях обвинуваченого складу інших кримінальних правопорушень, оскільки загиблий був службовцем СБУ, а підсудний є громадянином іншої держави, і його мета перебування в Україні належним чином не встановлена. Також потерпіла вважає, що суд першої інстанції не перевірив факт виконання полковником СБУ обов’язків військової служби під час його загибелі. Як йдеться в тексті ухвали Полтавського апеляційного суду: «Вважає, що судом першої інстанції не перевірено факт виконання обов'язків військової служби під час його загибелі, що призвело до неправильного вирішення судом цивільного позову про відшкодування моральної шкоди. Зазначає про неправильний розрахунок судом розміру шкоди, завданої смертю годувальника».
Водночас наразі факт виконання чоловіком службових обов'язків слідством не зафіксований.
27 січня 2026 року Полтавський апеляційний суд розглянув апеляційні скарги обох сторін. Захисники підсудного просили про зміну запобіжного заходу та перегляд міри покарання. Захист потерпілої, натомість, наполягав на розгляді обставин, які можуть зробити його суворішим, та задоволенні початкових вимог цивільного позову – компенсації моральної шкоди у 15 мільйонів гривень.
Полтавський апеляційний суд вирок скасував, а справу направив на новий розгляд — через допущені судом першої інстанції процесуальні порушення. З тих пір по суті справу не слухали. Засідання кілька разів переносили. Адвокат підсудного Михайло Тарасенко вважає: відбувалося свідоме затягування процесу з боку потерпілої.
У квітні Полтавський райсуд нарешті провів підготовче засідання. Інтереси потерпілої онлайн представляв її адвокат. Вона також підключилася на початку засідання, але пізніше покинула його, оскільки у Харкові була загроза обстрілу. Окрім того, в залі суду була фінський консул Терхі Хакала.
Фото: Мирослава Липа
Фінський консул Терхі Хакала ( у центрі) під час засідання суду
Захист підсудного клопотав про зміну запобіжного заходу. Адвокати потерпілої – про долучення все того ж цивільного позову. Клопотання Антті не розглянули. Адвокат потерпілої зауважив, що з ним не встигли ознайомитися:
«Свій екземпляр клопотання щодо зміни запобіжного заходу, що було внесено, ми, як учасники процесу, не отримали, тому розглядати його вважаємо неможливим, ми з ним не ознайомлені і не можемо підготувати свої заперечення та погляди щодо даного клопотання».
Він додав, що цивільний позов наразі залишається без змін:
«Цивільний позов залишився такий же самий, який був під час суду першої інстанції, подавали знову ті ж самі аргументації».
Консул Терхі Хакала після засідання у коментарі повідомила, що посольство слідкує за подіями:
«Посольство та Міністерство закордонних справ Фінляндії стежать за цією справою, як і за всіма судовими справами за межами Фінляндії. Це є нашою стандартною практикою в кожному посольстві. Тож це не є чимось особливим саме для України – ми робимо так у всіх наших посольствах. Водночас, звичайно, ми занепокоєні щодо нашого громадянина і уважно стежимо за перебігом справи».
Вдалося й кілька хвилин поговорити з Антті: «Наскільки я розумію, якби я був українцем і моїм опонентом не був голова суду в Україні, правосуддя відбувалося б, як зазвичай. Але зараз я отримую “особливе ставлення” у країні, в яку я вклав усі свої гроші та весь свій вільний час від самого початку війни. Тому я просто не розумію, як це можливо».
Процес триває. Минуле засідання відбулося 12 травня. Підсудного продовжать тримати під вартою. Потерпіла просить максимального покарання, фінський волонтер – справедливого. Далі – вирішить суд.