Голова Комітету зі свободи слова не бачить проблеми у прийнятті за основу законопроєкту, який змусить видаляти негатив про посадовців.
У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №14057, який надає посадовцям широкі можливості для спростування інформації про себе у медіа. Законопроєкт про нову редакцію книги другої Цивільного кодексу містить близько десятка статей, які у сукупності дозволяють легально прибрати з медіа фактично будь-яку негативну інформацію.
Про це повідомляє Судово-юридична газета.
Важливо, що він стосується не лише журналістів, а й будь-яких громадян, які поширюють інформацію, наприклад, на власній сторінці у соцмережі.
Втім, за словами голови Комітету Верховної Ради зі свободи слова Ярослава Юрчишина, немає проблем із прийняттям цього законопроєкту в першому читанні «з подальшим доопрацюванням». При цьому сам він відкликав свій підпис під документом, пояснивши це тим, що «не вчитався» у зв’язку з «великим обсягом» (текст законопроєкту налічує 64 сторінки й є досить простим для сприйняття. Крім того, значна частина його змісту стосується саме регулювання права на спростування, тому не помітити ці норми можна лише у випадку, якщо взагалі не читати текст).
«Думаю, що багато хто не вчитувався детально. Це об’єктивно — документ великий, складний і технічний. Більшість депутатів не є фахівцями з цивільного чи медіаправа», — пояснив він в інтерв’ю «Лівому берегу».
Слід зауважити, що в інтерв’ю Юрчишин у відповідь на майже кожне питання обіцяє переписати значну частину норм проєкту, хоча регламент Верховної Ради не передбачає «повного переписування» закону, прийнятого в першому читанні. До того ж, сам він визнає, що його комітет не є профільним під час підготовки законопроєкту, тож вирішального впливу на фінальну редакцію не матиме.
Нагадаємо, Ярослав Юрчишин відомий своїм законопроєктом №11321 щодо порядку видалення коментарів читачів під публікаціями у медіа та ініціативами стосовно заборони Telegram. Також ініційований ним законопроєкт №11321 передбачав, що журналісти-ФОПи нестимуть відповідальність за поширення інформації, яка «порушує права і законні інтереси особи», якщо вона, зокрема, «не є дослівним або у переказі без спотворення суті відтворенням публічних виступів чи повідомлень юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, народних депутатів України, кандидатів на виборні посади» тощо.
Отже, у певній мірі характер деяких норм законопроєкту №14057 нагадує тенденції, закладені у попередніх ініціативах самого Ярослава Юрчишина.
Відповідно до законопроєкту №14057 про нову редакцію Цивільного кодексу, який Юрчишин обіцяє «переробити», але вже після ухвалення за основу, недостовірною вважатиметься інформація, яка не відповідає дійсності та/або «викладена неправдиво».
Що означає «викладена неправдиво» — законопроєкт не розтлумачує.
У статті Цивільного кодексу, що регулює право на інформацію, пропонується передбачити, що фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних реєстрів, інформація з офіційних сайтів, звітів, стенограм тощо), не зобов’язана перевіряти її достовірність і не несе відповідальності у разі її спростування. При цьому вона зобов’язана робити посилання на відповідне джерело.
У законопроєкті визначено, що хоча оціночні судження не підлягають спростуванню або доведенню достовірності, якщо їх висловлено у формі, що принижує гідність, честь або репутацію, на особу, яка їх поширила, може бути покладено обов’язок компенсувати моральну шкоду.
При визначенні її розміру суд може враховувати висновки експертів щодо визначення розміру моральної шкоди.
Нагадаємо, Європейський суд з прав людини у справі Lingens v. Austria вказав, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання — ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є невиконуваною та порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
Окремо пропонується встановити право на відповідь, яке полягає у можливості висвітлення власної точки зору. При цьому воно здійснюється:
незалежно від вини особи, яка поширила інформацію;
незалежно від достовірності поширеної інформації, якою порушено особисте право;
незалежно від того, чи застосовувалося право на спростування.
Окремо пропонується встановити право фізичної особи на забуття. Зокрема, фізична особа — у тому числі посадовець — зможе вимагати вилучення, знеособлення або знищення інформації про себе із загальнодоступних джерел.
Також вона може вимагати від операторів пошукових систем (Google та інших) припинити показ посилань (деіндексацію) на таку інформацію за її іменем, якщо інформація є недостовірною, неактуальною, неповною, отриманою або обробленою неправомірно, втратила суспільний інтерес чи завдає шкоди особистим правам.
Законодавці також пропонують встановити право вимагати заборони поширення інформації.
У разі порушення особистих прав особи у газеті, журналі, книзі, фільмі, теле- чи радіопередачі, в Інтернеті (вебсайти, сторінки у соцмережах, канали месенджерів, відеохостинги тощо) суд може ухвалити рішення про заборону поширення відповідної інформації.
Якщо порушення неможливо усунути іншим способом, суд може постановити вилучення тиражу (накладу) або заблокувати доступ до інформації.
Ініціатори законопроєкту пропонують встановити право особи, чиї права порушено, на відшкодування шкоди.
Якщо внаслідок порушення завдано майнової або моральної шкоди, вона підлягає компенсації у повному розмірі.
Примирення, наприклад через вибачення, можливе лише за добровільної згоди потерпілої особи. Застосування примирення не звільняє порушника від обов’язку компенсувати шкоду.
Окремо встановлено, що поширення відомостей з особистих нотаток можливе лише за згодою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить закону.
До таких нотаток належать зображення, аудіо- та відеозаписи, переписки у месенджерах, SMS- і MMS-повідомлення, інші записи у паперовій, електронній чи будь-якій іншій формі.
Змінами передбачено відповідні права і для юридичних осіб.
Критика юридичної особи не повинна порушувати презумпцію її добропорядності, якщо інше не доведено судом. Юридична особа має право звернутися до суду з позовом про захист репутації та відшкодування шкоди.
Як писала «Судово-юридична газета», раніше Ярослав Юрчишин повідомив про проблеми з проведенням круглих столів та інших заходів через призупинку фінансування програми USAID «Рада: наступне покоління», загальна вартість якої становила 25 млн доларів США.
Він зазначив, що тепер доведеться шукати інші ресурси для проведення таких заходів. При цьому у відповіді на запит про публічну інформацію Юрчишин відмовився розкрити, які саме суми було витрачено з коштів міжнародної технічної допомоги USAID на фінансування заходів його комітету. Також були засекречені дані про бюджетні витрати на закордонні відрядження голови Комітету зі свободи слова.