Глобальної zради не має - є вже традиційна для «нетрадиційних держдіячів» профанація, яку на місцях можна нівелювати професійністю.
Розумію, що заголовок виглядає як супер-zрада. Та zрадрнька там вже не така велика, хоч система Національно-патріотичне виховання і військово-патріотичного виховання понесуть деякі концептуальні втрати.
Для початку зазначу, що Указ Президента від 18.05.2019 N: 286/2019 Про Стратегію національно-патріотичного виховання, був останнім указом який Петро Порошенко підписав під час свого президентства. І щоб це сталося мені довелося підняти десятки людей як в його адміністрації, так і серед членів уряду, народних депутатів і громадянських активістів. Але не зважаючи ні на що, проєкт цього Указу на столі у Порошенка чомусь постійно опинявся під стосом Указів про «нагородження видатних особистостей» ... Лише після того, як до Порошенка спорядили світлої пам'яті Юрія Шухевича (сина Головнокомандувача УПА Романа Шухевича) який на той час був народним депутатом, і він особисто вручив Порошенку проєкт тої Стратегії - її нарешті затвердили Указом Президента 286/2019. І це був останній указ тодішнього президента Порошенка. Вже 287/2019 підписував Zeленський.
Зазначу, що до цієї Стратегії затвердженої у 2019-му, вже була Стратегія національно-патріотичного виховання ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ 2016-2020, яку Порошенко підписав 13.10.2015 на Луганщині. До її написання я теж ґрунтовно доклався, фактично вклавши в неї світоглядні основи, які світлої пам'яті Андрій Таранов, співголова робочої групи, називав «ідеологічною основою». Саме Таранов дав мені можливість тоді недопустити перетворення першої Стратегії в пост-совковий «патріотізм» на основі «вєлікай атєчєстієнной» і «зарніц».
Так от, головним елементом ще Стратегії національно-патріотичного виховання ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ 2016-2020 рр, якраз стали ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ, які спиралися на спадковість боротьби за Незалежність України. І які чітко перераховувалися: «...успадкованих, зокрема, від княжої доби, українських козаків, Українських Січових Стрільців, армій Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, учасників антибільшовицьких селянських повстань, загонів Карпатської Січі, Української повстанської армії, українців-повстанців у сталінських концтаборах, учасників дисидентського руху. Також національно-патріотичне виховання має здійснюватися на прикладах мужності та героїзму учасників революційних подій в Україні у 2004, 2013 - 2014 років, Героїв Небесної Сотні, учасників антитерористичної операції та операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях, спротиву окупації та анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією»
Підготовлену мною цю «спадковість» було погоджено (і навіть дещо «відрадаговано» під містечкове бачення Валодьки В'ятровича) у тодішньому Українському інституті національної пам'яті (УІНП). Відтак, ось цей чіткий перерахунок «спадковості боротьби» в Ціннісних орієнтирах, давав можливість пост-совковому люду правильно орієнтуватися, що від них очікується в національно-патріотичному вихованні і його невід'ємній складовій (на той час) військово-патріотичному вихованні. Та на місцях совок все одно тягув туди «героєв савєтцого саюза» і «мужєство воінов-інтернаціоналістов в Афганєстанє». Та нам хоч було в що їх тицьнути, і вказати українські орієнтири.
Ці ж Ціннісні орієнтири я звісно переніс (за однозначної підтримки інших учасників робочої групи) у оновлену Стратегію національно-патріотичного виховання у 2019-му році.
Але чому ми її оновлювали у 2019-му? Та тому, що перш за все вона була чинна лише до 2020 року. А вже тоді було зрозуміло, що в разі перемоги московського заробітчанина, на президентських виборах 2019-го, який збирається «просто пєрєстать стрєлять» щоб зупинити московську агресію, та був творцем промосковських і відверто антиукраїнських серіалів типу «сВАТИ» - то нової притомної Стратегії національно-патріотичного виховання може вже не бути ніколи.
І тому, заручившись підтримкою деяких тодішніх членів уряду, народних депутатів і притомних держслужбовців тодішньої Адміністрації Президента Порошенка, я почав готувати оновлений проект Стратегії, яка мала перш за все стати безстроковою, щоб автоматично не втрачала чинності. А по-друге в ній мало бути зняте вікове обмеження тільки «ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ». Вона мала охоплювати всі вікові категорії.
Та й в її світоглядні основи мені вдалося протягнути розроблену мною, і на той час добре обґрунтовану та практично опрацьовану з різними групами, концепцію суспільно-державних (національних) Цінностей: САМОБУТНІСТЬ, ВОЛЯ, СОБОРНІСТЬ, ГІДНІСТЬ. Вона теж безумовно була підтримана на той час (та й до цього часу) всією національно-патріотичною спільнотою (до неї інколи скептичні лише деякі носії іноземних ліволіберальних скрєп типу «толєрантності», та інших штучно-модифікованих «цєнностєй» за які їм платять великі ґранти в іноземній валюті). І ця ж концепція Національних цінностей (самобутність, воля, соборність, гідність) увійшла в нещодавно прийнятий Закон України Про утвердження національної та громадянської ідентичності (подаю скорочені назви) і Стратегію під нього.
Також, в оновленій Стратегії національно-патріотичного виховання від 2019-го ми чітко тоді прописали «утвердження традиційних сімейних цінностей». Але вже в Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності уряду Zeленського від 2023 року, згадку про «ТРАДИЦІЙНІ» сімейні цінності прибрали. Адже, як ми всі знаємо Zeленський, як найбільший лг6т-активіст на найвищій державній посаді, всіляко дискримінує традиційну сім'ю (зверніть увагу хоча б на відсутність індексації виплат при народженні дітей в час демографічної кризи не кажучи про терор зі сторони ювінальної поліції сімей військовослужбовців які на фронті, як було і з моєю сім'єю). Крім того Zeленський дав публічне доручення своєму уряду (який постійно виринає в корупційних скандалах) в антиконституційний спосіб легалізувати «одностатеві партнерства», та ось так всіляко нав'язує українському суспільству саме «нетрадиційні» для нього «сімейні цінності». Тому нічого дивного.
Та найбільше засмучує, що з нової Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності прийнятої у 2023 році урядом Zeленського, повністю викинули важливий, перш за все для сфери військово-патріотичного виховання і формування української національної Оборонної свідомості, концепт Ціннісних орієнтирів з чітким перерахунком на що саме найважливіше звертати увагу.
Відтак, це буде породжувати профанацію процесів національно-патріотичного (і вже відділеного від нього такими ж профанами) військово-патріотичного виховання, при формуванні української національної Оборонної свідомості.
Водночас ще раз наголошую, що глобальної zрадрньки не має. Адже, по-перше в новій урядовій Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності до 2030 р., все ж таки згадується національно-патріотичне виховання і навіть «сімейні цінності» без посилання на «традиційні». Крім того, в неї увійшла розроблена мною концепція суспільно-державних (національних) цінностей (самобутність, воля, соборність ,гідність). А відтак, спираючись на неї ви можете в процесі громадянської освіти, національно-патріотичного і військово-патріотичного виховання створювати необхідний український національний світоглядний фундамент аж до утвердження українських ТРАДИЦІЙНИХ сімейних цінностей, які випливають з суті суспільно-державної (національної) цінності САМОБУТНІСТЬ.
Крім того, в Законі Про утвердження української національної та громадянської ідентичності та Стратегії під нього, включено запропонований мною концепт Оборонної свідомості, який я підглянув у Франції. Відтак, розвиваючи напрямок формування української національної Оборонної свідомості, ви просто зобов'язані використовувати Ціннісні орієнтири спадковості боротьби за Українську Національну Державність.
Якщо ви не знаєте як працювати з Суспільно-державними (національними) цінностями, Оборонною свідомістю і Ціннісними орієнтирами - то майте на увазі, що в мене під ці теми давно є розроблені лекції і тренінги, які я успішнішно проводжу як для громадянських організацій, так і для військових формувань, навчальних закладів і наукових інститутів. Наприклад, коли долучаюся до проведення тренінгів для вчителів предмета «Захисту України» по оновленій програмі, то лише за умови, що організатори погоджуються включити на початку курсу мої лекції-тренінги про Національні Цінності і Оборону свідомість. І практика вже підтвердила, що після цього здобувачі починають набагато легше розуміти весь інший наратив оновленої програми предмету «Захист України». А ще після тих двох лекцій учасники зазвичай просять повести лекцію-тренінг по Ціннісних орієнтирах, які вже, на жаль, профанаторами викинуто з усіх нормативно-правових актів національного рівня.
Про те, вони ще поки що збереженні у концепціях деяких обласних програм національно-патріотичного виховання, наприклад Рівненщини (до 2025р) і Кропивниччини («Кіровоградщини» до 2027р). Зрозуміло, що їх найближчим часом перероблять на обласні програми «утвердження української національної та громадянської ідентичності»,і не факт, що там будуть Ціннісні орієнтири. Хоча можуть і бути, якщо робочі групи по їх написанню уникатимуть профанації проявленої на урядовому рівні.
Тому вкотре наголошую, що глобальної zради не має - є вже традиційна для «нетрадиційних держдіячів» профанація, яку на місцях можна нівелювати професійністю.
Автор: Микола Ляхович - політв'язень, психолог, доброволець, засновник державної політики ціннісного національно-патріотичного виховання, автор концепту Ціннісне формування української національної громадянської ідентичності, військовослужбовець ЗСУ (2022-2024рр), експерт з питань розвитку ціннісного національно-патріотичного виховання.