Наперво зауважимо щодо Петра Олексійовича. Маячня офісного тіуна про сто гривень за майдано/годину вчергове утвердила нас у засадничому: віра і розум – діаметрально протилежні категорії. Навіть недурного з усіх боків нашого колегу ще у понеділок зранку догризали сумніви: невже скупий Порошенко і справді проплатив явку десяти тисяч протестантів на центральний та обласні майдани? Переконувати у чомусь фанатика – марна справа, то ми й не стали.
Так, нехай самому Зе ніколи читати мережеві пости і коменти – месія зайнятий редагуванням народжених невпинною генітальною фантазією «Кварталу-95» жартів про нього незрівнянного, але у президента є чималенький штат приставлених до інформаційного поля «мендельок». Вони бачать, що про них пишуть розумні люди?! Навіть не дуже розумних, але зелених, практично заціпило. Бо навіть дурневі страшно виходити на шлях, торований непевною цирковою валкою.
Тепер про загрози серйозніше. Чи збережеться й надалі толерантний конструктивізм у стосунках абсолютно непрофесійних реалізаторів чужих формул і патріотично налаштованої дещиці українства, як на нас, залежить від багатьох факторів. Збурити настрої може черговий відеотвітт Зе про червоні лінії, адже довіри до спічів коміка у протестантів не було із самого початку. Чи не тому й мовчить Зе, у рот води набравши?
Поштовхом до радикалізації можуть послужити й розумування спікера Разумкова про гарантоване збереження конституційного ладу в окупованих районах Донецької і Луганської областей. За очевидного лицемірства подібних заяв про Конституцію взагалі слід би помовчати, адже на погодженій 1 жовтня мінській писульці стоять визнані Кучмою, Гризловим, керівником Тристоронньої контактної групи ОБСЄ Сайдіком підписи бандитів як офіційних «представників ДНР і ЛНР»! Можливо, пан Разумков послуговується якоюсь персоналізованою Конституцією України, для внутрішнього, так би мовити, вжитку Слуг Народу?
На еволюцію Майдану однозначно впливатимуть взаємовиключні заяви слуг на кшталт Яременкової (Богдан Яременко – глава Комітету парламенту з міжнародних відносин, депутат із фракції «Слуга народу»). Зокрема, цей фактично професіонал, не рівня слугам рівня Бобляха і зажопникам рівня Киви, вже добалакався до визнання приреченості України на імплементацію клятої формули.
Und so weiter – мовою Штайнмаєра.
А ось у всій своїй миротворчій красі постала Європа. Спеціальний представник голови ОБСЄ в Україні та у Тристоронній контактній групі щодо врегулювання на Донбасі Мартін Сайдік на міжнародному форумі Salzburg Europe Summit заявив: «Найважливіше, що ми хочемо мати, ‒ це мир. А на яких умовах буде цей мир ‒ це для людей вже другорядне. Найважливіше ‒ це мир».
Де тут Україна? Українці?
І під оцю маячню прокремлівського дідугана лягає, ні, не владна команда коміків, у тих зелених сферах, по всьому, патріотичний кінь ще не валявся – тупо чимчикують на заклання кремлівським різником, а й чи не увесь так званий народ України, котрий байдуже спостерігає за конвульсіями вискочок. Люде, нас, і разом з нами – вас, розпинають, як ту вдову за подушне…
У словах Мартіна Сайдіка – повна зневага до суверенітету України, до пам'яті тисяч полеглих за нього, до майбутнього нашої країни і її народу. Можна уявити оце ОБСЄ у ролі гарантів реінтеграції Донбасу? Хтось допускає можливість довірити оцим наскрізь просякнутих російським газом корисним ідіотам контроль за місцевими виборами? Тоді вже заразом слід і Пушиліна з Пасічником кооптувати щонайменше на пости заступників голови Верховної Ради. Одного можна від ЗаЖОП'и, іншого – від Слуг.
Вадим Демиденко