Потреби коментувати усі перипетії чергового квартального дійства та поведінку його учасників немає, оскільки колеги вдосталь потовклися на здобутках і ляпах реанімованого журфіксу. Та й яким оце треба бути сміливцем, щоб спростовувати чи гудити висловлене щодо «битви при Фудмаркеті» метрів політо-, психо- і всіляких інших логій?!
Наразі, коли поступово вщухають зойки надто екзальтованих фанатів зеленого з приводу ще небаченого в історії коїтусу вождя з народом у шалі новітніх комунікативних технологій з використанням одноразового посуду і прямих контактів з київськими безхатьками; коли різнопрофільні і різноорієнтовані медіакола реалізували спраглі надії загнати Зе на слизьке і, як це не дивно, не загнали; коли пані церберка сповна отримала за свій непрофесіоналізм і непоясниму наближеність до Зеленого Тіла; коли піпл, перепрошуємо, апетитно схавав усі «зрєліща», а власне Сам Зе'Боунапартій оклигав після встановлення епохального рекорду Гіннеса, чотирнадцятигодинним бла-марафоном заткнувши за пояс як стерховодителя і амфорошукача, так і Гері Бешоу-молодшого, котрий ще у 1999 році видудлив 54 мілілітри шоколадного (нашої, рошенівської закваски хлопець!) коктейлю через ніс в ефірі американського телешоу; коли усім сірим кардиналам від Богдана до Пристайка скопом були виписані індульгенції на будь-яке глупство, час і нам – потомственним критиканам, більше відомим під псевдо «порохоботи» – «Переходити до любові», як пропонував у подібних ситуаціях Павло Архипович Загребельний, і нарешті помітити таки гарну з усіх боків дівчину Клементину. Хух. Із заспівом добігли кінця, тепер – до куцо-лаконічних сенсів.
Прихильники Зе побачили у бла-марафоні тріумф свого актора-красеня, клон Голобородька утер порохоботам носа, давай, Вася, зажігай, не збавляючи темпу. Решта нації, гордо тримаючи статус належної вже чи й не до статистичної похибки жменьки, або вишукує недоладні обмовки Зе у загалом пристойній українській, якою «у них на районі» базлати не комільфо, або впритул не хоче помічати щирого бажання коміка таки освоїти другу професію.
Від цієї щирості, зауважимо, ні українцям, ні Україні не легше. Тож дозволимо й собі висловити, а вас, пані та панове однодумці, вислухати один-два умовиводи, які, на наш погляд, доповнюють множество моралей цієї прес-байки.
Перший. Блазень, дякувати його і нашим богам, перебуває у гарній фізичній формі і, принаймні, з цього боку державі нічого не загрожує.
Другий висновок: країна остаточно переведена у режим кермування з телевізійного пульту. На одних каналах (крім знаємо яких) на нас чекають свати з їхнім поступовим наближенням до стадії повної деменції, на інших ‒ чоловіча трупа колективу «Вечірнього кварталу» у повному складі завмерла зі спущеними штаньми в трепетному очікуванні на відмашку Ко – олігарха, композитора і диригента.
Чи вистачить у суспільства витримки не пожбурити клятий пульт у провокативні цифри на екрані телевізора? Щось з'ясується вже завтра.
Вадим Демиденко