Але яким є наше бачення майбутнього?
З українського дискурсу зникло слово «перемога».
З одного боку, причини зрозумілі: багато разів завищені очікування закінчувалися масовим розчаруванням та падінням у депресію.
Джерелом великих сподівань і розчарувань стала нова американська адміністрація, і не лише для України, а й для народів всіх континентів, але навряд чи нас втішить, що ми не самотні у великій і достойній компанії розчарованих.
З іншого боку, я вбачаю у зникненні слова «перемога» велику проблему.
Відсутність картинки майбутнього, публічної дискусії про сценарії й варіанти призводить до ще більшого виснаження, ніж розчарування від завищених очікувань. Люди відрізняються від інших істот тим, що не можуть жити виключно у теперішньому часі, нам потрібна картинка майбутнього, яка надихає, згуртовує, дає енергію.
Нині ми живемо виключно в теперішньому часі, як радив Віктор Франкл — це добре для виживання, але лише у випадку, коли твоїм майбутнім займається хтось інший, дорослий і добрий. В’язні концтабору знали, що за колючим дротом іде велика війна, і якщо/коли в ній переможуть сили добра, їх всіх буде звільнено. Але ми не у концтаборі, ми самі і є ті сили добра, які ведуть боротьбу. І нам теперішнього часу недостатньо — нам потрібно майбутнє.
Очевидно, що рано чи пізно війна завершиться, бо безкінечних війн не буває. Є різні сценарії завершення війни — що з цього для нас прийнятне, а що ні? Поразка і перемога — це не один біт інформації (0/1), це спектр сценаріїв, і між абсолютною перемогою та абсолютною поразкою лежать десятки проміжних «сутінкових» варіантів, якийсь із них врешті реалізується. Де межа тієї частини спектру, яку вважатимемо поразкою, і де межа тієї, яку святкуватимемо як перемогу? Який сценарій є найбільш бажаним, і ми всі разом маємо його прагнути й працювати над цим? Немає відповіді на ці життєво важливі запитання.
Неможливо потрапити з пункту А в пункт Б, якщо його розташування невідоме. У нас дійсно нема карт — карт місцевості, куди ми прямуємо. Ця місцевість називається «майбутнє», і ці карти нам потрібні.