Це місце й справді знаходиться в самісінькому центрі Полтави. Поруч з Малою академією мистецтв імені Раїси Кириченко. Коли за радянський часів у цьому приміщенні був міськком Компартії України це своєрідне панно виконувало роль Дошки пошани, де представляли кращих трудівників Полтави у різних галузях промисловості, науки, культури та освіти.
Після 1991 року його перефарбували у жовто-блакитні кольори, однак гідного застосування малій архітектурній формі так і не знайшли. Час від часу тут розміщували фотовиставки чи якісь агітаційні матеріали, але потім і це якось зійшло нанівець… Сьогодні ця «споруда» виблискує порожнім склом, деякі з них, щоправда, нагадують самодіяльні «вітражі», оскільки їх розмалювали якимись каракулями якісь невідомі «художники».
Чи можна знайти застосування цьому капітальному «виставковому комплексу» під відкритим небом? Звісно, можна! Для цього не треба бути навіть геніальним, як тепер кажуть, креативщиком. Адже поруч, повторимося, Мала академія мистецтв, вихованці якої могли б, приміром, представляти тут свої кращі роботи. Ну, принаймні копії, як що вже так дорожать оригіналами.
Однак нікому діла до колишньої Дошки пошани нема. І перетворилася вона скоріше на «дошку ганьби» для міської влади, яка, на жаль, чомусь така інертна навіть до ідей, які, як кажуть, лежать на поверхні. І головне – жодних великих затрат для цього не треба. Хіба що перефарбувати конструкцію та певним чином її оформити.
А чи є у вас якісь ідеї з цього приводу, якщо влада не здатна придумати щось путяще?