Після прийняття Закону України «Про очищення влади» моя знайома заявила, що «ненька» почала репресії проти свого народу. На доказ пред'явила трудовий список (трудова книжка) діда, який працював у період СРСР бухгалтером тресту «Главспірта», в якій значилася запис: «Пройшов чистку і визнаний перевіреним. 16 грудня 1932 р.».
Щоб аргументовано опонувати візаві, довелося покопатися в архівах. І ось результат. Викладу в порівняннях. Чистка держапарату 1929-1932 рр. проводилась згідно з постановою ЦВК і РНК СРСР від 1 червня 1929 «О чистке аппарата государственных органов, кооперативных и общественных организаций». Завдання чистки, порядок і методи її проведення визначалися «Инструкцией НК РКИ СССР по проверке и чистке советского аппарата».
При цьому вищевказані документи не суперечили ні Конституції СРСР (1924), ні Конституції УРСР (1929), оскільки в період диктатури пролетаріату про свободи й права громадян ще ніхто не здогадувався. Нинішня чистка проводиться на базі закону та ряду урядових документів, які прямо порушують чинну Конституцію України (1996 р), а саме ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 38, 43, 58, 61 і 64.
Слід зазначити, що перед очищенням 1929-1932 рр. було проведено дві чистки членів правлячої партії (правда з порушенням статуту) за результатами якої з партії було виключено 100 тис. більшовиків або 10,2% від загальної чисельності. Чистка 2014 р не передбачає люстрацію правлячих партійців - ні колишніх, ні нинішніх. Всі значущі фігури або втекли зі країни, або депутати різних рівнів, або займають виборні посади.
Іншими словами партія узурпатора Сталіна брала на себе відповідальність, партії «демократів» - ні в яку, хоча всі їхні лідери були при владі. Сталінському очищенню піддавалося 2 млн. чоловік, при чисельності населення 160 млн., тобто майже 1,3%. Українському очищенню підлягає 1 млн. чоловік, при чисельності населення 42,9 млн. (Без урахування АРК та м Севастополя), тобто 2,3%. Більшовики «вичистили» 200 тис.осіб (10% від перевірених), які ділилися на 3 категорії:
Іншими словами лише 1,5% чиновників піддавалися очищенню, реально постраждали. У середині 30-х років в держапарат вливають сотні тисяч робітників і селян. При цьому подальші партійні документи відзначали вкрай низьку кваліфікацію держапарату аж до закінчення Другої світової війни. Необхідно підкреслити й те, що більше ні диктатор Сталін, ні інші партійні боси, подібних заходів до розпаду СРСР не влаштовували, розуміючи їх непотрібність.
Відповідальність за результатами української чистки значно жорсткіше і безальтернативним сталінської - звільнення з забороною роботи на держслужбі в наступні 5-10 років. Сталінський перелік критеріїв чистки включав 5 пунктів, український - 50. При цьому диктатор Сталін не додумався звільняти чиновників, які працювали за царя-батюшку, хоча все життя і вів непримиренну класову боротьбу.
«Демократична» влада, проігнорувавши Конституцію, звільняє працювавших в період президентства Януковича без пред'явлення будь-якого звинувачення. Наприклад, складно зрозуміти, як допомагав узурпувати владу Януковичу завідувач обласним архівом. За що його, який пропрацював понад 30 років в одній установі, вигнали з роботи за два роки до пенсії, позбавивши можливості отримати пенсію держслужбовця? Де тут правова держава? Чи є в цій країні розсудливі люди? Невже знову 1917? Невже знову зруйнуємо вщент?
Принципи й методи української люстрації й сталінської чистки мають багато спільного. Як перша, так і друга мали політичну спрямованість відвернення уваги натовпу від діянь верхівки влади, їх багатства. Для цього, як і 80 років тому, після нагнітання особливої ідеологічної обстановки через підконтрольні ЗМІ був сформований в очах народу «образ ворога» у вигляді чиновників. Окозамилювання - прикриття заходи пристойними гаслами, також залишилося актуальним для нинішньої влади, як було і за часів Сталіна.
Останній, прикриваючись боротьбою зі шкідниками, троцькістами, саботажниками знищував інакомислення і заможні соціальні верстви. Українські люстратори проповідуючи боротьбу зі спадщиною режиму Януковича очищають місце біля державних годівниць, часто самі ж його і займаючи. За дев'ять місяців, нібито «нової влади», ні до політичної, ні до кримінальної, ні до будь-якої іншої відповідальності не притягнутий не те, що Янукович і його верхівка, а навіть їх охоронці. Ні сталінська верхівка влади, ні вершки української «охлократії» не потрапляли під чистку. Вони від народження вважали себе непорочними. Як при «вожді народів», так і при «народній українській владі» комісії для чищення створювалися органами влади з найвідданіших їй служителів.
Ні тоді, ні зараз про якусь справедливість та об'єктивність реч не йдеться. Правда, при Сталіні чистки проходили на загальних зборах, у яких взяло участь 9,5 млн. чоловік. У той час, як українські комісії, сповідуючи принципи відкритості, прозорості та публічності (ст.1 закону) засідають таємно, швидше по-сталінськи, по ночах. Бездоказовість обвинувачення - коник обох режимів. При Сталіні досить було анонімки. Нині - запису в трудовій книжці.
Ухвалення позасудових рішень - ексклюзивне винахід сталінізму було запозичене українськими «демократами» для прискорення і спрощення процесу захоплення влади. Не потрібно залучати прокурорський, адвокатський, суддівський корпус, де проглядається персоналізація учасників. Значно зручніше прикритися колективною безвідповідальністю Кабміну чи Верховної Ради. Як «кривавий» Сталін, так і «просунуті» люстратори ввели відповідальність «заднім числом».
Подібне грамотні люди називають «нонсенс», менш освічені - «бєспрєдєл», медики - «ідіотизмом», політики - «репресією». До виходу закону робота називалася виконанням службових обов'язків, після - сприянням узурпації влади Януковичем. Хто передбачить яка наша сьогоднішня дія або бездіяльність завтра оголосять злочином? Сталінська й українська чистки мають чимало і відзнак, причому не на користь вітчизняної. Так, сталінська чистка не передбачала винятків, українська ж має три категорії недоторканних.
Перша категорія осіб не потрапила в закон зовсім (депутати, обрані особи, які пропрацювали на посадах менше року і т.д.). Друга категорія - учасники АТО (до убивць на Майдані, до зам. міністра Януковича). Третя категорія - всі, кого виключить комісія. Відповідальності за неправильну люстрацію не передбачено. Боги не помиляються!
У 30-і роки чистка проходила індивідуально по кожному співробітнику, хоч і з надуманих, але все-таки звинуваченнями. Використовувався правовий принцип індивідуальної юридичної відповідальності. Нинішня подвійна - спочатку базується на колективній відповідальності (за прикладом сталінських депортацій), а по тих, хто залишився - індивідуальна, за таким же сталінським доносами від народу. Інакше кажучи, поза всяким правовим полем, за законами помсти чи джунглів.
При цьому, люстратори «європейської» освіченості, не могли не знати, що Європейський суд з прав людини виносив сотні рішень, які заперечують колективну юридичну відповідальність при люстрації в Німеччині та Польщі. Якщо сталінська чистка проходила згідно названим критеріям, то українська назвавши одні правопорушення, чистку проводить за зовсім іншими критеріями, які не мають відношення до позначених правопорушень.
Іншими словами перерахувавши кримінальні злочини, карає не за їхні звершення, а за уявну можливість їх здійснити, перебуваючи на посаді. Сталінці до такого не додумалися. У сталінські часи, при прийомі на держ. службу, НКВД не приходило в голову влаштовувати спец перевірки кандидатам, тобто до громадян у ті прокляті часи ставилися з довірою. У «демократичній» Україні на перевірку купи бюрократів відводиться 60 днів, тобто ставлення до кандидата апріорі з підозрою. Підсумовуючи викладене виникають питання. Якщо весь світ визнав Сталіна диктатором, а законодавство «демократичної» влади України прийняла більш жорстокі норми ніж диктатор Сталін, то як же нам називати нашу чинну владу? З таким чи законодавчим полем нас чекають в Європі? Слабо віриться, що «сталінська» дорога веде в Європу!
І на закінчення. Твердження українських «войовничих люстраторів», що норми нашого законодавства відповідають нормам люстрації в країнах колишнього соцтабору - нахабна, неприкрита брехня. Адже навіть поняття сталінське (очищення) застосували, а не європейське - люстрація. А чи буде відповідати європейському шляху люстрація люстраторів, яку найвірогідніше оголосить наступна «демократична» влада?
Відділ наукового аналізу, та Гнап Нерушима