Зеленський і флешмоб «ЗНАЙТИ НАЙГІРШОГО»

У Зеленського є дивна, але вже системна кадрова логіка. Вона повторюється настільки часто, що виглядає не помилкою, а методом.

Суть методу проста: коли постає питання призначення — обирається не найсильніший і не найкращий, а найзручніший і найтоксичніший.

Так, ніби запущено внутрішній флешмоб: «Знайти найгіршого — і поставити».

Як це працює

Кандидат має відповідати кільком критеріям.

1. Слабка або зіпсована репутація
Людина з бекграундом, який легко атакувати, — ідеально керована.
Вона не піде проти системи, бо система тримає її за горло.

2. Особиста залежність від Банкової
Не самостійний гравець, не політична фігура, не носій власної легітимності,
а людина, чия кар’єра — похідна від Єрмака і Зеленського.

3. Компрометоване оточення
Родинні, фінансові, службові історії, які:
— не заважають призначенню,
— але гарантують повну лояльність.

Чому це важливо саме зараз

Призначення Владислава Власюка (людини, яку в самому ОП називають «власністю Єрмака») — не випадковість і не «кадрова помилка».

Це продовження логіки, яку ми вже бачили:
— у Міндічгейті,
— у Єрмакогейті,
— у історіях із НАБУ,
— у дивних кадрових поверненнях фігурантів скандалів.

Зеленський не шукає сильних.
Сильні — небезпечні.
Сильні мають суб’єктність.
Сильні можуть сказати «ні».

Навіщо Зеленському «найгірші»

Парадоксально, але логіка влади тут проста:
— слабкий керівник не створює альтернативного центру впливу;
— компрометований — не зрадить;
— найгірший — найбільш залежний.

Це не про ефективність.
Це про контроль.

Саме тому:

• корупційні шлейфи ігноруються,
• репутаційні ризики знецінюються,
• а публічне обурення вважається шумом, який «пересидять».

Проблема цього флешмобу

Флешмоб «Знайти найгіршого» має один фатальний наслідок:
система деградує швидше, ніж війна її виправдовує.

Бо найгірші:
— не здатні будувати,
— не здатні домовлятися,
— не здатні представляти державу,
— але здатні обслуговувати вертикаль.

І коли такі люди стають обличчям:
— санкційної політики,
— антикорупційних органів,
— стратегічних напрямів,
це сигнал не про силу влади, а про її страх.

ОТЖЕ

Вибір Зеленського — це не дивина.
Це послідовна стратегія.

Не «кадрова помилка».
Не «недогледіли».
А усвідомлений добір найгірших, бо найгіршими легше керувати.

Флешмоб «Знайти найгіршого» працює.

Питання лише одне:скільки ще витримає держава, якщо його не зупинити.

Джерело

«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»