про ватяні плачі ватяного президента
З огидною відразою познайомились з фейсбучним зверненням Зе з приводу річниці одеської трагедії 2 травня 2014 року. Шокує не виставлене напоказ дрімуче неуцтво 42-річного нелоха, це якраз вже норма, а блюзнірство, з яким шоумен плює на країну, чиїм президентом став через всеукраїнське потьмарення головного мозку.
Другу добу приходимо до тями. З жалем і злістю констатуємо, що оцей стан «розбігання» з владою став звичним, і розбігаємося ми з нею з наростаючою швидкістю. Хтось із розумніших («Ой, доле, доле, що з людьми ти коїш?», ‒ Ліна Костенко) продюсерів у зеленому оточенні може пояснити цьому впертому совку, що ніякого «ефективного і неупередженого розслідування» справа з терористичною акцією російських заколотників на одеському Куликовому полі не потребує? Запитувати сьогодні з драматично-цирковим надривом: «Хто винен у трагедії 2 травня 2014 року?» може лише геть-чисто випадкова в Україні особа, коматозний глядач «Вечірнього кварталу», прибулець та істотно налигана Маша Захарова.
Усьому світові давно відомі «ідеологічні та політичні цілі» відморозків, хто й в Одесі спробував реалізувати імперську маячню недопалка з «історичною Новоросією».
У зверненні Зе – ні слова про агресію, ворога, Росію, окуповані Крим і Донбас, тисячі жертв українців.
Натомість наш, прости господи, найвеличніший кличе «разом зробити все, щоб люди в Україні більше ніколи не гинули заради ідеологічних чи політичних «цілей». Товариство, ви вчитайтеся в оцю відверту декларацію манкурства! Нам радять забути Крути, Майдан, Небесну Сотню, «перестати пострілювати» на Донбасі, поголовно деідеологізуватися і табуном рушити під руку ботоксного собіратєля! Чи й нам теж буде височайше дозволено гинути лише «за метал» услід за чесальщиками з Кварталу? Президент пропонує перестати бути нацією!
Російський професор історії Андрій Зубов у недавньому інтерв'ю «Українській правді» делікатно повідомив читачам: «Якщо Зеленський людина розумна – а він людина розумна – то сам відчує правильний шлях. А правильний шлях – це відстоювання національних інтересів».
Не лише ж ми помітили лобове зіткнення двох несумісних тверджень відомого історика щодо розуму і відчуття шляху? Історику сусідньої країни треба бути дипломатом. Ми – теж всі до ноги президенти, чесне слово, намагалися знайти хоч би якісь залишки національних пріоритетів у відосиках, постах і діях Зе. Навіть у президентському бла-бла-бла національного практично вже немає. Головешки.
Далі – болючі і цинічні фрази. Що, тепер, після вшанування в Одесі пам'яті загиблих винятково зі своєї вини пропутінських сепаратистів слугами чужого народу, нардепами Олексієм Леоновим та Артемом Дмитруком очікувати від Зе на співчуття рідним і близьким бандитів Гіві, Мотороли і Захарченка?!
Ще набігло крамольне. Заполошний «Бєг» білої Росії від більшовизму був ще тією трагедією. Але ж і логічною. Більше того – по-житейські виправданою. Дослухайтесь і ви, совки. Всі притомні люди втомилися повторювати – «бєг» був би виходом і для нас, українців, і, головно, для вас, одесити-донеччани-луганчани, хто оплакує своїх хлопців, загиблих, виявляється, таки ж на чужій землі. Якщо вам конче потрібен руський мір, чи не простіше, дешевше і комфортніше злитися з ним на його території? І залишити нас – укропів, бандерівців, порохоботів, правосєків, таких ненависних вам «хохлов» – зі своїми клопотами?
Прощення душ тих зомбованих російською пропагандою заброд і задурених співвітчизників делегуємо наступним поколінням, коли час зраду свого народу уможливить помилуванням, коли повернуться додому окуповані ворогом землі, коли відплачемо і відспіваємо своїх героїв. Ми, принаймні, ті, кому не #какаяразніца, наразі не готові підставляти й ліву щоку під пазури тайожного ведмедя.
Сьогодні дзвони калатають за нашими. Глухому Зе цього не втямити. Як і того, що капітуляцією країни не об'єднують, а перетворюють на колонії.