Там деякі слуги, несказанно обурені прокиданням здорового глузду в суспільства, пропихають закон із забороною критики влади. А навіщо?
Хто ж буде критикувати таку прекрасну, чудову, мудру, найчеснішу, найпрозорішу, найпрофесійнішу, найдієвішу, найвідповідальнішу, найшляхетнішу, найсумліннішу, найправдивішу, найдемократичнішу, найзбалансованішу, найпатріотичнішу, найвідданішу, най-най-най у всенькому світі владу?
Основний недолік теплої ванни – звичка.
До велелюдного «осанна, хвала, алилуя». До апломбу непомильності, непогрішності, єдиноправильності. Звикли рулити лише на власний розсуд і гаманець. Звикли до анімації геройства. До безкарної монополії на все, що рухається в країні, до якої вони перші свої сильні відчуття відчули рік тому, та й то не всі.
Дракон немовби прорік:
«Ваше діло – воювати. Не думати, не аналізувати, не запитувати, не розслідувати, не контролювати, не наглядати, не критикувати, не говорити, не писати, не сумніватися, не міркувати, не обурюватися, не вимагати відповідей в автовідповідача».
Справа не в ботах у фейсбуці чи твітері.
Справа – в кліматі, який на всю країну хоче розповсюдити влада з німбом богообраної. Вона ставить знак дорівнює між своїм комфортом і національною безпекою.
За логікою ясновельмож, критика = підрив довіри, а здоровий глузд = підвищення соціальної напруги.