На словах він «не лох» і «не тряпка», а за фактом актор, що грає роль президента, схильний до авторитаризму.
Кожен день я отримую інформацію про те, що відбувається, якими силами воюють, та що з БК. Кожен день я отримую запити на збори та розповіді про те, чого не вистачає. Кожен день я чую від людей на лінії боєзіткнення запитання: «Слава, нас зливають?». І це погані сигнали для всіх нас. Владі час зрозуміти, що треба починати нормально та системно комунікувати з суспільством і починати з військових. Бо з таким настроєм воювати важко.
А ще владі треба припинити гратися в пафосні заяви та брехати. Можна почати з того, що припинити брехати собі.
Нагадаю дві фрази Зеленського. Одну він сказав до повномасштабного вторгнення, а другу після.
1. Якби я тоді був президентом, ми б там всі вмерли в Криму, але ми б туди «зелених чоловічків» не пустили.
2. Якби я не був президентом, то я б сьогодні був у територіальній обороні. Я б давав харчі, стріляв би, допомагав, робив би те, що сказали.
Якби, якби, якби... Багато припущень. Факти говорять про інше. Ми добре пам'ятаємо офіційну заяву Міністерства оборони, що Зеленський 4 рази ігнорував повістки. А він про ТРО...
Зеленський за фактом готував країну до шашликів, а не до війни. І він сам це добре знає. Так само він добре знає, що ніхто з його друзів, колег по бізнесу та близького оточення не воює і не захищає Україну. Факти говорять краще за будь-які заяви. Може, якщо їх мобілізувати, то когось з воюючих весь час з початку повномасштабного вторгнення можна було б демобілізувати? Але всі розуміють, що оточення, друзі та колеги Зеленського не підуть у ЗСУ відбивати атаки та штурмувати посадки й так само в ОП не думають про демобілізацію, закон про яку обіцяли військовим до кінця цього року.
Але Верховний Головнокомандувач України повинен мотивувати українців і, в першу чергу, військових, та нагороджувати їх, а не своїх друзів та колег. Але дії Зеленського говорять про інші. На словах він «не лох» і «не тряпка», а за фактом актор, що грає роль президента, схильний до авторитаризму, звільняючи всіх, кого більше любить народ, у кого вищий рейтинг чи авторитет серед наших партнерів.
А корупціонерів та пристосуванців навпаки тримає поблизу до себе. Але це не наближає нас до перемоги у війні. Навпаки! І прийшов час вже це зрозуміти Зеленському.
Нам потрібна перемога. Для цього владі треба провести роботу над помилками й змінити підхід до всіх процесів — від комунікації з суспільством і кадрових призначень до мобілізації, навчання та забезпечення військових.
Хоча можна нічого не змінювати й далі пафосно брехати використовуючи «якби». Часу у нас не так багато. Можливостей теж. Треба Зеленському дорослішати. Або кликати дорослих. Вибір в нього ще є, а от часу все менше. Сподіваюся, що він здатний це зрозуміти. Зрозуміти та зробити висновки. Інакше перемога остаточно перетвориться на чергову обіцянку Зеленського. А з виконанням обіцянок в нього не дуже. Доведено фактами.