Влада, того не очікуючи, вивела на чисту воду та загострила увагу суспільства до земельних відносин.
А також до корупції в земельній сфері і до тіньового використання земель.
Стосовно землі люди просять від влади національної справедливості більше, ніж економічної доцільності.
Вчені Ізраїлю наголошують, що, якби в 1948 році землю приватизували і дозволили продавати, то в 1960 країни б не було. В Ізраїлі 93% землі належить державі, але це не заважає використовувати її найкраще в світі!
Історичні уроки показують, що народ не буде захищати земельну власність, яка йому не належить.
Нинішні проблеми села і його бідності лежать абсолютно не в площині земельних відносин. Продаж земель за безцінь селянами, доведеними до зубожіння, не дасть їм економічного шансу і не викорінить нерівність та сільські злидні в Україні. Уряд готує землю продати, як секондхенд, на розпродаж 2 тис.$ за га, реальна оцінка чорноземів Полтавщини дає оцінну вартість від 15 до 25 тис. $ за 1 гектар, але конституційний власник гектару Український народ!
Мораторіальні обмеження і державний та суспільний контроль за сільгоспземлями повинні бути вічно! Земельна реформа зупинилася в 2001 році на півдорозі, але життя не стоїть на місці, і розвиток земельних відносин пішов поза регуляторним полем! Необхідно не розпродавати землю, а спокійно стати на стежку цивілізаційного розвитку земельних відносин та завершити земельну реформу в два етапи.
Перший етап – 1 рік: прийняти Аграрний кодекс, підвищити фінансову стійкість і купівельну спроможність вітчизняних сільгосптоваровиробників: більшість з них сьогодні у стані технічного дефолту, ціни на сільгосппродукцію в Україні впали до історичного мінімуму, за останні 30 років, а ми єдині в Європі ліквідували міністерство сільського господарства.
В Україні, в аграрному виробництві на 41 млн. га угідь створено 405 тисяч робочих місць, або 1 робоче місце на 100 га. В країнах Європи нормативи складають навіть 1 робоче місце на 15 га. Потрібно відновити акумуляцію ПДВ, створити цивілізовану систему державного страхування і державного кредитування села.
- Прийняти новий Земельний кодекс, адже Земельний кодекс 2001 року застарів на 10 років, на час прийняття і направив земельні відносини в інституціональну яму.
Уряд хоче внести зміни ювілейний 70 раз.
Але уряду потрібно здійснити конкурентні господарські кроки:
- необхідно поновити державну земельну статистичну звітність, з 1.01.2016 року ми не володіємо інформацією, де земля, в кого і скільки, і якщо хтось називає земельну статистику він бреше!
- змінити систему земельного оподаткування, коли не охоплено оподаткуванням 12 млн. га сільськогосподарських угідь (25 відсотків), а рівень податків від 90 грн. за 1 га формують депресивне середовище на селі;
- викоренити корупцію та детінізувати земельні відносини, ліквідувати «Держгеокадастр», систему наказного перерозподілу земель, централізацію висновків, сертифікацію виконавців, електронні земельні торги з віртуальною «справедливістю»;
- створити Державний земельний банк як державну іпотечну установу, що кредитуватиме операції з викупу земель селянами та фермерами і надаватиме кредити під заставу землі;
- створити Національний земельний фонд, за прикладом Угорщини, який викуповує ділянки (паї) та перерозподіляє землі серед охочих працювати на землі селян і фермерів, формуючи консолідовані раціональні землекористування, та надаватиме ділянки під ОСГ, крім того провести аудит ділянок для ОСГ, повертаючись до сутності особистого селянського господарства, повернути землі та перерозподілити серед громадян, які дійсно бажають займатись сільською працею.
- відрегулювати і вдосконалити орендні відносини, скоротивши максимальні терміни оренди до 25 років, та обмеживши площі орендовані одним суб’єктом, не більше 10 % сільгоспземель області, 30% - сільгоспземель району, 50% - земель громади, і не більше – 1% сільгоспугідь України. Адже нині оренда не обмежена ні в просторі, ні в розумному часі.
- заборонити будь-яке відчуження державних і комунальних земель, обмеживши терміни їх оренди 10 роками, надаючи виключно місцевим селянам і фермерам, і припинити безоплатний перерозподіл державних земель, в нинішньому вигляді по нормах безоплатної приватизації, як найбільш корумпований елемент економічного обігу земель;
На другому етапі – 5 років:
Навівши лад у земельних питаннях, налагодити викуп земель, - державним фондом земель та громадами. Також дозволити викуп громадянам України, виключно селянам і фермерам, що проживають у сільській місцевості та займаються особистою працею на землі, з запобіжниками щодо спекуляції, використання підставних осіб, з ратифікацією угод громадами і по визначених нормах для кожного регіону: для Закарпаття – одні, для Полісся – другі, а для степу – треті.
Нам потрібно використати досвід земельного розвитку «дрібноземельної» Угорщини для західних областей, а Канади для південної, східної та центральної України.
Канада допускає продаж земель іноземним громадянам від 1 до 8 га, власним фермерами до 1 тис. акрів (404 га) та юридичним особам до 3 тис. акрів – 1212 (га).
Ми не Ізраїль і не Канада, але в Україні крайнє ліберальний ринок земель допускає скупку в одні руки необмеженої кількості земель ОСГ, садиб і земель промисловості, але сільськогосподарські землі це гарантія продовольчої і національної безпеки України, і тут урядові авантюри закінчаться трагічно.
Не буду забігати наперед, але і владі не потрібно бігти, у Європі мораторій існував 30 років на пайові землі після війни. Яка ж ціль влади: забрати в українців останню гарантію економічної свободи – землю? Тобто знищити Україну? Тільки за цей проект уряд повинен іти у відставку. Ми своїх дітей привели до влади, але земля не іграшка!
Реалізація указаної урядової авантюри потягне неконтрольований політичний перебіг подій, як до націоналізації землі народом України або до втрати незалежності, а цього допустити не можна.