Біблійні персонажі були злочинцями з погляду християнської моралі
Стараннями «отців Церкви» християнство переповнено юдейськими мотивами. Хоча сам Ісус закликав своїх послідовників відкинути минуле.
Показовими є висновки професора з Університету Пенсильванії та доктора наук Луїса Ізраеля Ньюмана. Він оприлюднив міждисциплінарне дослідження, в якому показав на прикладах, як Біблія продовжує зберігати криваву релігійну складову нащадків Юдиного коліна.
Першим під прискіпливе око науковця потрапив діяч Ієффай. Він народився у місті Ґілеад і був заможною людиною, але його мати була блудницею, що означало приречення на остракізм і суспільний осуд.
Ієффая буквально викинули з дому, позбавивши спадщини. Через кілька років ізраїльтяни розпочали війну проти амонітян, знайшли Ієффая та попросили його повернутися до Ґілеаду, щоб очолити війська.
У цей момент цар Аммона звернувся до ізраїльтян просто дозволити їм жити спокійно. На що правитель отримав наступну відповідь, що значною мірою була типовою для будь-якої «священної» війни:
Отже, Ієффай зголосився очолити війська, але перед битвою уклав угоду із Богом: якщо переможе, то пожертвує першим, що зустріне його біля дому по поверненню. І от, коли здійснилося бажане, то у воріт будинку стояла радісна донька Ієффая.
Проте чоловік не зміг порушити дану Всевишньому обіцянку. У результаті Ієффай здійснив ритуальне жертвопринесення своєї єдиної дочки, щоби зберегти прихильність Бога, якого не хотів прогнівити за всяку ціну.
Ще одним прикладом слугує пророк Ілля (або ж Іліягу) Це той юдейський пророк, який зробив Єлисея своїм наступником, перш ніж Господь послав вогняну колісницю, для піднесення Іліягу на небо.
Зайве казати, що невдовзі став вважався святим, перш аніж його канонізувала християнська Церква. У той час, коли Іліягу ходив Святою Землею із проповідями, в Ізраїлі багато людей стали поклонятися вавилонському божеству Ваалу (Ба'алу).
Чоловік був стривожений цим поворотом подій і закликав 450 жерців Ваала на публічне змагання, щоби довести їм хибність їхньої віри. Іліягу наказав їм убити бика і покласти його на жертовник, а потім молитися божеству для освітлення вівтаря.
Жерці молилися кілька годин, але нічого не сталося. Після цього Іліягу вбив іншого бугая і поклав на вівтар, після чого почав молитися Богові — негайно спалахнув вогонь, після чого адепти Ваала прийняли «справжню віру».
Але, як виявилося згодом, самовпевнений і гордовитий юдейський пророк не вдовольнився отриманим. Іліягу було цього мало і він по черзі відвів кожного із жерців Ваала до річки, де холоднокровно вбив їх усіх.
Не проминув своєю увагою науковець і легендарного воїна, старозавітного Самсона. Це був кремезний чоловік (справжній ідеал для сіоністів — прим. ред.), якому Ягве дарував надлюдську силу, щоби допомогти знищити «злих» филистимлян (попередників палестинців).
Однак «щось пішло не так» і Самсон почав убивати все більше і більше людей незалежно від їхньої віри, суспільного становища, статі та походження. Так, зокрема, він посперечався із тридцятьма людьми, що нібито ніхто з них не зможе відгадати загадку.
Сперечався він на тридцять шовкових сорочок. Ці люди обманом вивідали відповідь у дружини Самсона, але ідеал сіоністів, щоби не віддавати борг, зробив щось незбагненне і швидше схоже на вчинок маніяка: забив 30 перехожих осіб, роздягнув їх до голяса, а одяг віддав своїм опонентам.
Між іншим, як раніше вже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», усі релігії створені людьми для маніпуляцій та впокорення інших людей заради особистого збагачення. Їхні різнять лише догматизм і засоби.
