•  

Активістам «С14» про людину, пам’ять про яку вони безуспішно намагались знищити

330
Активістам «С14» про людину, пам’ять про яку вони безуспішно намагались знищити

17 лютого активісти громадської організації «С14» розгромили експозицію пам’яті Федора Шаляпіна в Російському центрі науки та культури в Києві. Думаю, вони даремно старались – від цього пам’ять про Федора Івановича меншою не стане. Але, напевно, активістам буде цікаво довідатись, що професійно займатись співом 18-річний Шаляпін розпочав у пересувній українській трупі Георгія Деркача, до якої притулився в Уфі. Тут він опанував українську мову, виконав партію Петра в «Наталці-Полтавці» (яка написана для тенора й яку через те довелось транспонувати на кварту нижче), а українські народні пісні назавжди увійшли в його репертуар.

З українською трупою Шаляпін приїхав до Тифлісу, де познайомився зі своїм першим і єдиним учителем співу Дмитром Усатовим. Колишній соліст московського Большого театру, Усатов був закоханий в творчість Тараса Шевченка й навіть написав пісню «Думи мої, думи» на вірш Кобзаря, яку Шаляпін не раз виконував у концертах.

На початку 2000-х років мені вдалось розшукати запис української народної пісні «Ой у лузі та й при березі червона калина» у виконанні Шаляпіна. Цей запис 7 січня 2005 року прозвучав на радіо «Свобода» в передачі «Сюжети» чарівної Надії Степули. На жаль, в аудіоархіві «Свободи» ця передача не збереглася, але на сайті можна прочитати її розшифровку. Зокрема – мою розповідь про те, як Федір Шаляпін у 1905 році давав у Києві концерт у колишньому цирку Крутикова (зараз на цьому місці знаходиться кінотеатр «Україна» на вулиці Городецького).

Сподіваюсь, активістам «С14» буде цікаво довідатись про людину, пам’ять про яку вони безуспішно намагались знищити.

***

https://www.radiosvoboda.org/a/925224.html

Київ, 7 січня 2005 року.

Звучить пісня “Ой у лузі та й при березі червона калина” у виконанні Ф.Шаляпіна – фрагмент.

Надія Степула

Легендарний Федір Шаляпін, неперевершений інтерпретатор оперної класики й виконавець російського фольклору співає українську пісню – і це теж схоже на несподіванку... Сто років тому, приїхавши до Києва для участі в оперних спектаклях, Федір Шаляпін дав один із концертів, де звучала народна українська музика. Про те, як це відбувалося – у сюжеті від Володимира Бойка.

Володимир Бойко

Прибувши до Києва весною 1905 року і побачивши, з яким захопленням сприйняли його творчість кияни, Федір Шаляпін вирішив дати безкоштовний концерт для найбідніших своїх слухачів - робітників київських підприємств.

Найбільша зала Києва - цирк Крутикова поблизу нинішнього театру Івана Франка - вміщував чотири з половиною тисячі глядачів. Чотири тисячі квитків Шаляпін передав на заводи та фабрики Києва, де робітники розіграли їх у лотерею, а 500 квитків надійшли в продаж для заможної публіки з тим, щоби покрити видатки на оренду приміщення.

Домовитися про оренду цирку складнощів не становило. Одначе для виступу був потрібний дозвіл місцевої влади в особі поліцмейстера. Але начальник київської поліції не став брати на себе відповідальність за такий незвичний концерт, і тому співак став діяти через київського генерал-губернатора.

За допомогою знайомих Шаляпін організував собі запрошення до дружини генерал-губернатора, яка мала в житті два захоплення – театр і карти. Скориставшися цим, Шаляпін вдало програв першій леді Києва кілька партій у вінт, після чого попрохав задоволену хазяйку дома посприяти неофіційному знайомству з її чоловіком.

Розрахунок співака виявився безпомилковим – вже за годину генерал-губернатор дав дозвіл на концерт попри те, що в нього на столі перебував таємний циркуляр Департаменту поліції Міністерства внутрішніх справ з приписом звернути особливу увагу на діяльність артиста Шаляпіна, який відправився по містах Російської імперії начебто з метою революційної пропаганди.

Але для проведення концерту дозволу лише генерал-губернатора виявилося недостатньо. Час був напружений, і представники робітничих організації Києва передали Шаляпіну, що присутність під час концерту поліцейських у формі була б небажаною. Це могло викликати обурення серед слухачів тому було б краще, аби правоохоронці слідкували за порядком під час концерту в цивільному вбранні. Питання треба було узгодити з дільничним приставом.

Зустріч з приставом через багато років співак описав у своїй книзі спогадів „Маска й душа”. Дільничного звали Акакій Хрисанфович і він милостиво прийняв великого співака, перебуваючи у ванній. Шаляпін миттєво пригадав відому історію про те, як Наполеон приймав у ванній мадам де Сталь. Очевидно, пристав також вважав, що геній не має статі.

Поперек ванни, наповненої крижаною водою, перед приставом лежала дошка, на якій стояла пляшка горілки, солоні огірочки та холодець.

- Ви, пане артисте, мене вже вибачте, - привітав пристав Шаляпіна, - але я, знаєте, сам собі лікар. Університетів на закінчував, тому маракую самотужки. Ось мені кажуть, що не можна пити горілки, бо вона нутрощі пропалює. Так я через те кожного дня проводжу по десять хвилин у холодній воді. З тим, щоби одне виключало друге.

Шаляпін запевнив пристава, що він і сам лікарям не довіряє, поважаючи отакі народні засоби, випив з дільничним чарочку та прямо в ванній кімнаті владнав потрібне питання. Оголений представник влади пообіцяв, що поліцейських у мундирах направляти на концерт не стане.

І ось настав день виступу. Вже кілька днів містом блукали чутки про те, що в цирку Крутикова Шаляпін буде безкоштовно співати для бідних, то ж не дивно, що до центру Києва потягнулися десятки тисяч людей. Цирк був розташований на нинішній вулиці Городецького, і тому під вечір всі центральні вулиці Києва - Олександрівська (нині вулиця Грушевського), Інститутська, Хрещатик - були вщент заповнені народом.

Перелякана влада направила на Хрещатик війська, але розігнати таку кількість людей було неможливо. Ситуація стала просто трагікомічною, коли з’ясувалося, що Шаляпін сам не може потрапити в цирк, взятий в облогу слухачами.

На щастя, готель „Континенталь”, де мешкав співак, підходив впритул до будівлі цирку. Шаляпін разом зі своїм концертмейстером Арсенієм Корещенком відкрили вікно в коридорі готелю, вилізли на карниз і по металевій ринві опустилися на дах цирку. У самий цирк артисти досталися тим же акробатичним способом через люк у даху за допомогою закріплених під куполом трапецій.

Того дня Шаляпін вперше виконав на публіці пісню „Дубінушка”, що з тих пір стала візитівкою співака. А ще на тому київському концерті він співав українські народні пісні.

***

P.S. Не маючи змоги розмістити на Фейсбуці запис української пісні “Ой у лузі та й при березі червона калина” у виконанні Шаляпіна (він у форматі aiff, запис на моє прохання був оцифрований звукорежисером радіо “Свобода” в 2005 році, коли я там працював), пропоную скачати його ось за цим

посиланням: https://fex.net/get/809970370258/278075893

Volodymyr Boiko

Коментарі