•  

Декомунізація по-карлівськи. Частина І

1980
Декомунізація по-карлівськи. Частина І

Останнім часом серед мешканців Карлівки та району розгорнулася полеміка навколо пам'ятника відомому земляку й почесному громадянину Карлівки Миколі Підгорному, що розташований в центрі міста. Карлівчан цікавить питання, чи буде він демонтований відповідно до вимог закону про декомунізацію?

Біографічна довідка:Підгорний Микола Вікторовичдержавний і партійний

діяч, двічі Герой Соціалістичної Праці (1963, 1973 рр.) Народився 18 лютого 1903 р. в Карлівці Костянтиноградського повіту Полтавської губернії.

З 1917 року працював слюсарем механічних майстерень, секретарем Карлівського комсомольського осередку; в 1921 – 1923 рр. – секретар Карлівського райкому комсомолу. В 1926 році закінчив робфак (робочий факультет). Після закінчення в 1931 році Київського технологічного інституту харчової промисловості працював на підприємствах цукрової промисловості, а з 1937 – 1939рр. – заступник головного інженера Вінницького, потім - головний інженер Кам’янець-Подільського обласного цукротресту. В 1939 – 1940 і 1944-1946 роках – заступник наркома харчової промисловості Української РСР.В 1940-1942 роках – заступник наркома харчової промисловості СРСР.

У 1942-1944 роках – директор Московського технологічного інституту харчової промисловості. Після звільнення території України від німецьких окупантів Підгорний був уповноваженим уряду СРСР та уряду України, брав участь в організації постачання населення продуктами в звільнених районах, у налагодженні роботи підприємств харчової промисловості, відновленні зруйнованого народного господарства республіки.

З 1944 по 1946рр. – заступник наркома харчової промисловості УРСР.

У 1946-1950 роках – постійний представник Ради міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки.

У 1950-1953 роках – перший секретар Харківського обкому Комуністичної партії України; з 1953 року – другий секретар; 1957-1963 рр. – перший секретар Центрального Комітету Комуністичної партії України.

В 1963 році – секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу. У 1965 – 1977 роках – Голова Президії Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Депутат Верховної Ради СРСР 4-9-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 2-6-го скликань.

Нагороджений 5-ма орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями а також високими державними нагородами Народної Республіки Болгарії, Монгольської Народної Республіки, Чехословацької Соціалістичної Республіки та Фінляндії.

Помер 11 січня 1983 р., похований у Москві.

Почесний громадянин м.Карлівка за №1.

Сам пам'ятник бронзовий, височіє на постаменті циліндричної форми з червоного мармуру. Такі коштовні пам’ятники в районних центрах рідкість. Відкритий він був 25 вересня 1976 року, тобто, ще при житті Миколи Підгорного, бо в Радянському Союзі була така норма, що двічі Героям Соцпраці встановлювалися пам’ятники на їхніх малих батьківщинах при житті.

Однак громадська думка, яку можна почути на кожному кроці в Карлівці, свідчить, що люди проти знесення пам’ятника земляку. Тому історія з виконанням закону про декомунізацію непроста.

Ось її хронологія. Карлівська міська рада в січні 2016 року звернулася до Українського інституту національної пам’яті (УІНП) з проханням надання роз’яснення, чи підпадає під демонтаж пам’ятник М.В. Підгорному відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

З УІНП надійшла відповідь, що відповідно до пп. «ґ» ч.1 ст.1 вище зазначеного закону, пам’ятник Підгорному М.В., який розташований в м.Карлівка, не підлягає занесенню у державний реєстр нерухомих пам’яток України і має бути демонтований.

Ось цей пункт закону: «ґ) зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), особам, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах влади та управління областей, міст республіканського підпорядкування, працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів».

Тобто, ми бачимо, що М.Підгорний таки підпадає під визначення, описані в законі, адже перебував на високих державних та партійних посадах за часів СРСР і мав вплив на тодішню політику.

Спираючись на отриману відповідь, депутати Карлівської міської ради повинні були б невідкладно демонтувати пам’ятник, але не наважилися ухвалити непопулярне рішення, перекладаючи тягар його прийняття на інших. Зокрема, понаписували листи до голови Полтавської обласної ради та голови Полтавської облдержадміністрації з проханням визначити подальші дії щодо пам’ятника.

За дорученням В.Головка та О.Біленького Карлівській міськраді ще у липні 2016 року відповів директор Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської ОДА Вадим Штефан. По суті, натовк носом. Адже повідомив: "Відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» пам’ятник Підгорному Миколі Вікторовичу підлягає демонтажу. Відповідні роз’яснення щодо необхідності демонтажу зазначеного пам’ятника були викладені в листі Українського інституту національної пам’яті від 26.02.2016 № 02/588, який було надіслано Карлівській міській раді.

Таким чином, на виконання зазначеного вище Закону України та розпорядження голови облдержадміністрації від 20.05.2016 р. № 206 «Про перейменування топонімічних назв у населених пунктах області та демонтаж пам’ятників і пам’ятних знаків», пам’ятник М.В. Підгорному в м. Карлівка має бути демонтований в обов’язковому порядку.

Принагідно повідомляємо, що Полтавська облдержадміністрація в особі заступника голови – керівника апарату облдержадміністрації М.І. Білоконя, листом від 11.06.2016 № 4689/01-50 звернулася до прокуратури Полтавської області стосовно бездіяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування щодо невиконанняЗакону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», у т.ч. й щодо не демонтажу пам’ятника М.В.Підгорному в м. Карлівка."

І тут виникає зовсім нериторичне питання. Якщо УІНП ще у лютому 2016 року дав чітке роз’яснення щодо того, що пам’ятник М.Підгорному треба зносити, у липні 2016 року це ж підтвердила Полтавська ОДА, то чого вже більше року чекає депутатський корпус Карлівської міськради? Притягнення до відповідальності? Чи думають, що директор УІНП Володимир В’ятрович передумає й раптом оголосить Миколу Підгорного борцем за незалежність України?

Звісно, на руках М.Підгорного немає крові чи смертей замордованих голодом, і своєму рідному Карлівському району він відчутно допомагав. Тому, на мою думку, компромісним могло б бути рішення про демонтаж пам’ятника і поміщення його в музей тоталітаризму, якби такий створили на теренах Карлівщини. Принаймні, в інших областях такі прецеденти є.

Утім, епопея з пам‘ятником Підгорному в Карлівці не завершилася. Далі буде. У частині ІІ.

Ілля Василенко, журналіст

м.Карлівка

Коментарі