Ігор Померанцев: Україна вчепилася в поручень останнього вагона сучасності

Ми за традицією розуміємо під словом «європейський» щось позитивне. Тим часом у Європи є свої двієчники, свої «другорічники». Ще років вісімдесят тому таким «другорічником» була Німеччина. Молодий Томас Манн критично писав про «Захід», тобто про англо-саксонський світ, і з гордістю говорив, що Німеччина і її духовність протистоять меркантильному «Заходу». Нічого, залили кров’ю всю Європу, самі захлинулися в крові, і стали зразковим «Заходом». Не дай бог заплатити таку ціну за входження в «європейський клуб». Україна вчепилася в поручень останнього вагона сучасності. Ось вона, дереться з усіх сил, вже майже в тамбурі.

Про це в інтерв’ю виданню «Фокус» сказав письменник, журналіст, правозахисник Ігор Померанцев.

Подаємо окремі думки Ігоря Померанцева, які він висловив у цьому інтерв’ю.

Про «почуття України»

Патріотизм чи почуття батьківщини з’являється в критичних ситуаціях. У дитинстві і юності про батьківщину нагадують спортивні змагання. Виявляється, ти вболіваєш за своїх. Значить, є «свої» і «своє». Вирішальною подією для розуміння «батьківщини» може стати війна, ворожа агресія. Письменницьке ремесло зобов’язує думати про інструментарій, перш за все про мову. Мені важко переоцінити присутність в собі української мови. Вона живе в моїй російській: інтонаційно, лексично, емоційно. В Англії немає суперечок, яким письменником вважати Вальтера Скотта або Р. Л. Стівенсона. Так, вони писали англійською. Але у всіх довідниках їх називають шотландськими письменниками. Так що з англійської точки зору, Микола Гоголь – письменник український. Ми живемо не тільки «тут і зараз», але і в історичному часі. А він змінює нашу оптику, коригує шкалу цінностей. Астроному Копернику в голову б не прийшло вважати себе «польським». Він писав латинською і німецькою. У XV-XVI століттях ще не було поняття «національного». Коперник був європейським гуманістом, навчався в Болоньї, викладав в Римі, в Падуї, потім жив в єпископському замку. Мені було б цікаво перелетіти на машині часу у XXII століття і поритися в майбутніх словниках. Раптом і мені знайдеться в них скромне місце, і тоді я дізнаюся, ким же я був: українцем, росіянином, євреєм, татарином, британцем або тільки батьком британського письменника Пітера Померанцева.

Наскільки «почуття Європи» перегукується з «почуттям України»

Як правило, поняття «Захід», «Європа» – це метафори. Ними часто оперують, але це «грубі» операції. Сенс Європи – в поліфонії, в співіснуванні різного. Уявіть собі обличчя ірландця, італійця, білоруса, удмурта, і ви негайно зрозумієте, про що я говорю. Я вже давно відношу Буковину до простору, яке називаю «Далеке Середземномор’я». Буковина завжди входила до складу держав, що мають вихід до Середземноморського басейну. Так що «моя Європа» – це величезна середземноморська ойкумена, і Україна прописана в ній.

Робота на Бі-Бі-Сі і радіо «Свобода»

Журналістика – це професія. Моє дисидентство на радіо позначилося у виборі жанрів. Я вважаю радіо видом мистецтва, люблю мову радіо, пластику цієї мови. Скільки дивовижних звуків я записав і передав в ефір: морських котиків, павичів, кобр, шакалів, леопардів та ін. Та ін. Людей теж передавав, але не багато

Мова

Я пишу рідною (російською – ред.) мовою. Звичайно, я можу написати замітку українською. Восени 1978 року я приїхав на запрошення української редакції «Свободи» в Мюнхен. Написав українською кілька заміток про потаємних українських поетів. Мене редагував видатний український поет Ігор Качуровський. Він не зробив жодної правки. Але поезія – це інше, це еротичні відносини з мовою.

Зона впливу російської мови зменшується на очах, оскільки Росія зараз – флагман реакції. Мені дуже шкода. Всі письменники корисливі, вони хочуть, щоб їх читали якомога більше читачів. Але на мій вік читачів вистачить.

Улюблені книги

У мене є чотири улюблені книги, але вони ще не видані. Їх треба зібрати, відредагувати, дещо дописати. Це книга повітря, книга води, книга ґрунту і книга вогню. Виявляється, я писав їх все життя.

Готовий чорновий варіант рукопису книги «Нотатки на повітряних полях» (радіощоденник письменника). Сподіваюся, вона вийде у 2018 році.

Довідка

Письменник, журналіст, правозахисник, Ігор Померанцев народився у 1948 році в Саратові, з п’яти років жив у Чернівцях, де закінчив школу і факультет романо-германської філології Чернівецького університету. Працював шкільним учителем в карпатському селі Селятин, в Києві перекладачем у патентному бюро. У 1976-му затриманий КДБ за звинуваченням у зберіганні та розповсюдженні антирадянської літератури. У 1978-му з сім’єю емігрував до ФРН. У 1980 році переїхав до Лондона, британський підданий. Працював в «Російській службі» Бі-Бі-Сі, з 1987 року – на радіо «Свобода» (Лондон, Мюнхен), з 1995 року живе в Празі; ведучий радіожурналу «Поверх бар’єрів». Один із засновників літературного фестивалю Meridian Czernowitz та літературної премії для перекладачів Metaphora.