Мере Мамаю, одстань, протівний
(відкритий лист у відповідь на трафаретне привітання з днем народження)
Якщо Вам, пане Олександре, з якоїсь дивини здалося, що трафаретне привітання з іменинами, яке надійшло днями на нашу адресу від Вашого імені, викличе шквал вдячних емоцій і зорієнтує наші електоральні уподобання винятково у бік Вашої нахабної ошуканки – «Совісті України», дозвольте розчарувати – за Вас ми ніколи не голосували і не збираємося у майбутньому. Я – не Вашого тіста книш.
Тобто, у нав'язливій білозубій посмішці мера з елементами самозакоханості, селфі і мачизму, котра домінує на просторі другої сторінки вітальної листівки, ми, даруйте за відвертість, побачили швидше запрошення на вечірку до ЛГБТ-спільноти, бо хто Ви мені, Олександре, – родич, колега, приятель, член групи у Фейсбуці чи сусід по дачі? Щоби отак безцеремонно втручатися у мої інтимні переживання з нагоди виходу на черговий рубіж нехай ще й не вельми похилого віку? Ні, Ви мені отой Василь, що бабі сестра в третіх, а я йому сваха, і слоган «Місто – як одна родина» наших з Вами стосунків ніяк не зачіпає. Я також не депутат міськради і не клерк Вашого апарату, не пив з Вами пива, не веслував з Вами наввипередки, Ваших постів у мережі не переглядаю, бо остерігаюсь інфекції, та й з дачею з Вами по сусідству не склалося.
Не буду стверджувати, але, певно, коли Ваш клас опановував правилами етикету, Ви десь з байдаркою греблися. І якщо нам буде дозволено заповнити лакуну у Вашому вихованні, нагадуємо, що у пристойному товаристві без поважної рекомендації навіть підійти до незнайомця вважається моветоном. А Ви з інтимним листом… У перекладі з французької – це все одно, що підкотитися до братана без маляви.
Декілька зауваг до тексту. Бажано познайомити з оцими міркуваннями Н.Г. Дорохову з управління освіти Вашого виконкому, адже її нещодавня ініціатива змавпованої дитячої хресної ходи з портретами покійників теж з оцього совкового ряду урочистих лінійок, маршів, покладань, рапортів, привітань і закладань капсул. Тому причетність цієї пані до нахабного вітального дійства нам видається теж можливою.
Ви, Олександре, у вітанні безапеляційно стверджуєте: «Непростим склалося Ваше життя». Звідки оця трагічна приреченість? Пане? А оцей засльозений чиновний маразм: «У роки молодості, маючи безмежні бажання, частіше за все Ви були позбавлені можливостей для їхнього втілення»?! Гадаєте, верхом людських мрій є куплена за цукор посада? Любий друже, мало по Ваших сідницях батькова реміняка ходила… Хто дав Вам право ображати незнайомого діда? І що Вам відомо про мою молодість? Позаздріть, закомплексований Ви наш, я наразі у тому віці, коли можу відповідально афішувати повну реалізацію власних «безмежних бажань», тому афішую – мером не став, бо ніколи не хотів. І цукор у молодості використовував винятково за призначенням. Решту можливостей щодо «втілення», як і радить Цицерон, – оmnia mea mecum porto.І Вам до них немає ніякого діла.
Це Ви співчуваєте, коли пишете – «Тяжко працювали»? Шановний, у якому резюме Ви вичитали, що іменинник тягав вагонетки у шахті? Чи бурлакував на Волзі? Не потребуємо ми Вашого фальшивого співчуття!
А фразою «Користуючись Вашим (себто – нашим – авт.) досвідом, сьогодні ми будуємо комфортне та затишне місто» Ви довели нас до коліків. Досвід наш – конфіденційна, захищена авторським правом категорія, і те, що Ви його крадете для якихось своїх незрозумілих забаганок, має кримінальні ознаки. Вже не кажучи про облудну заяву щодо комфортності і затишку. Запевнюємо краян, що наш досвід не має нічого спільного з перетворенням мерією Кадетського корпусу і спусків до підземних переходів у центрі Полтави на нужники національного значення.
Не вгадали Ви, мере, й з Господом (…нехай Господь…) – ми ідентифікуємося у навколишньому як агностики, і Ваші первісні фантазії нас не обходять. Визнаючи абсолютно негласною сферу чужих видінь, не можемо утриматися від паралелей – якщо Вам, Олександре, перепрошуємо, не западло публічно манкірувати партійністю, шлюбом з багатостраждальною Людмилою Анатоліївною, кількістю дітей і пунктами е-декларації, то визнайте заодно й власне мамонське віросповідання – Ви у православ'я не вписуєтеся. Таких ще Христос з храмів витурював. А показну свою єлейну благочестивість проллєте на юродиву колаборантку Поклонську. Не забули – її іменини 18 березня?
Є ще одна практична порада. Олександре, відрядіть когось, хоч би й ту ж Наталію Григорівну, «у маси». Нехай попередньо з'ясує, кому з виборців буде за щастя отримати подібну до оцієї недолугу писульку з неоковирними банальними штампами. Зекономите чималу копійку наших податків.
Оскільки автор оцього листа – пересічний полтавський громадянин, вочевидь, мерія вітання надсилає масово. Тобто, один окремий електоральний багнет, а підозрювати мерію у соціальній дискримінації у нас немає підстав – формально для неї ми всі рівні, приречений на щорічне отримання вітального шаблону. Рахуємо:
Станом на 30.04.2018 р. Державний реєстр виборців у 144 Полтавському постійному одномандатному виборчому окрузі налічує 104 915 осіб. Гуртова вартість вітальної листівки євроформату 13,80 грн., конверта – 0,72 грн., друк кольорової світлини О.Ф. Мамая і трафаретного тексту – 0,80 грн., поштової марки літери V – 5,00 грн. Ім'я та по батькові адресата служки вписують власноруч і, сподіваємось, безкоштовно, у вільний від кермування містом час. Увесь комплект псевдоуваги вартує бюджету приблизно 20 грн. Множимо на 105 тисяч і… мліємо.
Дорогий Ви, Олександре, гість, та в середу трапився.
