•  

«Наведіть юридичні докази провини Володимира Онищенка , або залиште ПНТУ в спокої» – Ковальчук В.Г.

69380
«Наведіть юридичні докази провини Володимира Онищенка , або залиште ПНТУ в спокої» – Ковальчук В.Г.

Громадський активіст правозахисник Василь Ковальчук про справжні завдання тих, хто намагається скинути ректора Полтавського Національного Технічного Університету Володимира Онищенка, хто руйнує архітектурний факультет і про… хабар «Останньому Бастіону». А також, як Полтаві у вирі битви за ПНТУ за гроші, землю і посади не втратити історичне надбання – кращий архітектурний виш країни:

 Вчора у мене відбулась зустріч з членом «Наглядової Ради», яка створена в Полтаві не на законодавчому рівні, а на добровільних засадах. До неї символічно ввійшли 7-м митців, архітекторів, які мають певний внесок в будівництво нашого міста, які на сьогоднішній день мають за плечима реалізовані проекти будівель - окрас нашого міста. Вони, через цю «Наглядову Раду», намагаються сприяти дотримання архітектурних нормв місті.

Але давайте по-порядку.

Технічний Університет, колишній Полтавський інженерно-будівельний Інститут, який народився ще за радянської влади. Він розмістився в будівлі колишнього Інституту шляхетних дівчат. Колись то був осередок моралі і духовності і дуже хотілось би, щоб цей дух і залишався в цих стінах. Наш архітектурний факультет, що зараз знаходиться в самому центрі Полтави, представляє собою одну з найсильніших шкіл архітектури пострадянського простору з часів УРСР. Так було до останнього часу і маємо надію буде і надалі.

В цих стінах сформувалися і народилися такі видатні архітектори як Трегубов, Портнов, Хлюпін, Чорнощоков, Кондель, Осиченко, Віценя, Левадний, Топорков. З архітектурним факультетом пов’язана низка сучасних імен, які ставали переможцями багатьох міжнародних конкурсів.

Таким чином, в Полтаві склалася дійсно велика історія архітектурного факультету.

На шпальтах «Останнього Бастіону» вийшло моє інтерв’ю з викриттям сутності діяльності горе-депутата Бублика, який в святі справи лізе брудними ногами. В моїй статті я аргументовано доніс до громади факти діяльності заплямувавшої себе верхівки партії «Свобода» і конкретно Ю.Бублика, звернувши увагу на те, що він з’являється саме там де є гроші. Суспільство навіть зробило висновок після приходу до влади представників цієї політсили Махніцький, Мохнік, Швайка це величезні розкрадання державних коштів.

Мене це збентежило.

Тому що, коли нечиста на руку людина лізе в якусь справу, ніби допомагає вирішити якусь проблему, то негайно виникають сумніви – чи щира ця людина, чи за цим стоїть якась зацікавленість. Скоріш за все ця його зацікавленість матеріальна – досить на це схоже.

І тому я, відсторонився від гомону навколо вишу і, оцінивши ситуацію, побачив, що як таких офіційних, тобто юридичних, підстав закидати щось ректору – немає. Я заявив, що напевно є проблеми в ПНТУ, так думаю і зараз. Чи є конфлікти – звичайно вони є. Але перевірки, котрі проходили, їх не виявили. Чи були ці перевірки об’єктивними чи необ’єктивними – ми не можемо цього оцінювати. Але коли за справу береться, м’яко кажучи неввічливий, безтактовний сільський житель, який навіть не розуміє, що ідучи до професорсько-викладацького складу треба хоча б поголитися, а не приходити в светрі, виглядом своїм нагадуючи безхатченка – то виникає питання про об’єктивність цього підходу.

Наступний факт.

Мені стало відомо, що «Останньому Бастіону» надійшла пропозиція розмістити аудіо записи, на яких, начебто, зафіксовані висловлювання Володимира Онищенка. Чи були записи насправді, чі ні – я не знаю. Але, чи були вони належним чином отримані, щоб бути представлені в суді, як доказ? Ні – суд не прийме їх до уваги. В той же час, навіть якщо припустити, що якісь вислови були – то тоді виникає питання – чому все ж таки така зацікавленість в їх розміщенні на «Останньому Бастіоні»? Які сили, добра чи зла, пропонували сплатити 20 тисяч доларів? Тому в мене виникає підозра – хто саме і яке має справжнє завдання, вкидаючи ці начебто записи. Адже 20 тисяч це не малі гроші в наш час. Отже, це комусь дуже вигідно – щоб ці плівки були розміщенні на сайті. І, якщо гроші вкидаються, то потім будуть повертатись в кратності. Полтава вже наїлася гречки Мамая. Отже дуже схоже на замовлення!

Після виходу статті, мені зателефонували представники «Наглядової ради» і запросили на зустріч. Цілком можливо, що саме вони дійсно вболівають за ПолтНТУ та якість архітектурної освіти.

Представникам «Наглядової ради» я поставив єдине питання – чи є юридичні докази порушень ректора Володимира Онищенко? Як з’ясувалося, як таких, юридичних доказів немає. На жаль, або не на жаль – це вже інше питання.

І от, якщо доказів немає – то як зможуть в правовому полі доводити свою правоту опоненти Володимира Онищенка ? Аж ніяк! Тоді я запропонував наступне – якщо вже ця історія переросла в скандал, то давайте зустрічатися в кабінеті у ректора університету, де він буде сидіти в голові столу. З однієї сторони столу будуть представники цієї «Наглядової Ради» сім чоловік. А з іншого боку повинні сісти громадські діячі, правозахисники, незалежні спостерігачі, які, можливо, не знають всіх нюансів, але маючи життєвий досвід і послухавши спілкування між професіоналами, відповідно зроблять якісь висновки і активно втрутяться. Більше того, я пропонував виступити ініціатором трьохсторонньої зустрічі.

На цю мою пропозицію мені відповіли – категорично ні. Мені заявили, що компромісу бути не може і єдине завдання – зняти Володимира Онищенка з посади ректора.

От з цим я якраз не погоджуюсь, тому що закон, яким би він не був – добрим, або поганим, але він має бути єдиний для всіх сторін. Все потрібно робити по закону. Тільки тоді можна збудувати суспільство для людей. Якщо винен – то закон повинен це довести.

Можна роздмухати скандал і невідомо яким шляхом отримати невідомо який результат. А можна загальними зусиллями досягти потрібного суспільству результату, але для цього самому суспільству бути виваженим і дієвим, а не довірятись горлопанам політикам.

У мене склалося таке враження, що за цією брудною історією щось чи хтось стоїть. Хтось зацікавлений в посаді ректора, в території вишу, в розвалі ПНТУ. Я далекий від думки, що змінивши керівництво університету на чергового «водія» Бублика – за традицією, що вже склалася, ми досягнемо кращого результату роботи цього вишу. Це найважливіше і найстрашніше. Тому, на сьогодні, розумним було б керівнику вишу разом з громадськістю, разом з «Наглядовою Радою» працювати в унісон і почути один одного. Треба знайти найоптимальніший варіант щоб в Полтаві і надалі залишилася видатна архітектурна школа і виш продовжив працювати і випускати високоякісних спеціалістів і професіоналів. ОЦЕ НАШЕ ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ.

Коментарі