Замість яхт і ресторанів - тюрма: кнопкодавам написали жорсткий закон
Нардепи, які голосують за колег у сесійній залі, мають нести кримінальну відповідальність. Відповідний законопроект уже лежить у парламенті, - розповів народний депутат Леонід Ємець.
"Є пряма заборона кнопкодавства – прописана в Конституції. Але немає відповідальності. Тобто кнопкодава ми виявили, суспільно засудили – і все.
Якщо це депутати, які обираються купуючи собі мандати, їм фіолетово – засудило їх суспільство чи ні. А от кримінальна відповідальність – це вже зовсім інша історія.
У моєму законопроекті за неособисте голосування пропонується покарання від трьох до семи років позбавлення волі плюс штраф", - сказав він.
Адже самими великими штрафами проблему не вирішити, вважає нардеп.
"Є обранці, які за два-три роки свого депутатства ні разу не забрали свою зарплату. Якими штрафами їх можна обмежити?
Деякі депутати витрачають від двох до п'яти мільйонів доларів на передвиборчу кампанію, а ви хочете їх штрафами залякати? Навіть якщо це буде 20-50 тисяч гривень. Та вони навіть не почухаються на такі штрафи. А от посидіти в тюрмі, без яхт, без ресторанів та інших розкошей – це для таких депутатів аргумент", - пояснив Ємець.
А тим часом чому депутати нехтують конституційними обов’язками, журналісти запитали в них особисто. “Я голосую за інших нечасто, — всупереч зафіксованим фактам стверджує рекордсмен із "кнопкодавства" Андрій Шинькович із фракції "БПП". — Роблю це на прохання колег. І як виняток. Наприклад, коли колега вносить доповнення до законопроекту, бере участь у першому читанні, але на час розгляду документа в другому читанні має важливі справи в окрузі й не може бути присутнім... Чому я не можу проголосувати за нього? Я ж не роблю це проти його волі. Так, я розумію, що це порушення. Але... На мою думку, якби за більшість законів, потрібних країні, не голосували чужими картками, то цих законів узагалі не було б”.
Оце так заява!
Схожу думку висловив у коментарі й Антон Яценко, член депутатської групи "Відродження": "Нас люди обирають для того, щоби парламент працював. У сесійні залі буває 150 депутатів, хоч зареєстровано 300. То що, у такому разі Верховна Рада не повинна працювати? Скажімо, були законопроекти, яких вимагав ЄС для надання Україні безвізового режиму, чи про лікування онкохворих за кордоном. Ці законопроекти не треба було підтримувати? Прикладів можу навести дуже багато. Повірте, тут немає якогось особистого інтересу. Інтерес лише в тому, щоби працювала Верховна Рада та ухвалювала закони”.
Ох і розратувало запитання щодо “кнопокодавства” Олександра Урбанського із фракції “БПП”. Його шість разів за два місяці зловили на використанні чужих карток. “Я ходжу на роботу й працюю. Ви питайте тих, хто не ходить на роботу, чому вони так поводяться. Країні потрібні реформи. То що, через несумлінних депутатів, які ігнорують засідання Ради (звісно, є й такі, що пропускають з поважних причин), нам не ухвалювати важливі закони чи що? Не бачу страшного гріха в тому, що голосував за колег. Я працюю, і мені за це не соромно”, — заявляє Олександр Урбанський.
"На жаль, законодавство не передбачає жодних санкцій для парламентарів за “кнопкодавство", — каже політичний експерт, кандидат філософських наук Валентин Гладких. — Як на мене, покарання за “кнопкодавство” — єдиний можливий спосіб припинити цю ганебну практику. Якби депутатів позбавляли мандата за голосування чужими картками (як, до речі, і за прогули), якби притягали до кримінальної відповідальності, повірте, ситуація б різко змінилася. Декілька тижнів — і не було б ні “кнопкодавства”, ні прогулів. Бо безкарність породжує безвідповідальність."
