«Казкова» історія про одну з центральних вулиць Полтави.
Центр міста, перехрестя вулиць Комсомольська та Гагаріна. Сьогодні вже навіть важко згадати, коли останній раз дорожнє покриття на цій ділянці мало людський вигляд.
На почату минулого 2013 року по вулиці Гагаріна пересуватись було вкрай небезпечно, як на автомобілі, так і на своїх двох. Причина тому: глибокі ями, котрі змушували водіїв їхати по зустрічній смузі. Дорога була схожа на шахматну дошку, ніж на одну з вулиць у центрі міста. Достатньо цікаво, що через понівечене покриття можна було побачити стару бруківку, що знаходилась тут до асфальту.
Приблизно так виглядало перехрестя півтора року тому:
Менше ніж через місяць на перехресті розпочався ремонт, але який. Хто ремонтував невідомо й досі, адже управління ЖКГ не виділяло гроші на ремонт вулиці Гагаріна. Та й дивними були самі роботи: 3 чоловіки, під мокрим снігом (ледь не дощем), власноруч, без спецтехніки, роблять ремонт відрізку дороги довжиною у метрів 20. Чи варто казати, про якість подібного «ремонту»?
На цей раз «нове» «якісне» покриття не протрималось і тижня. Але справедливості задля зазначу, що не дивлячись на те, що новий асфальт почав сипатись и розмітатися по всім околицям, ситуація на перехресті трохи поліпшилась, але утворення нових ям було лише справою часу.
Продовження історії про неймовірну дорогу, у самому центрі Полтави, знайшло себе через півроку. На цей раз асфальт був зрізаний остаточно фрезерною пилою. Здавалось ось-ось має розпочатись повноцінний ремонт вулиці. Але ремонт доріг у нашому місті – то окрема пісня.
Покриття зрізали і… все. Тепер вже дощі і проїжджаючі автівки остаточно перетворили вулицю на суцільне жахіття.
Осінь 2013:
Трохи згодом за «ремонт» знову взялися, адже йшла підготовка до зими і КП МШЕД було твердо впевнено, що ремонт закінчиться вже до кінця 2013 року. Слова головного інженеру Полтавської МШЕД МиколиШерстюка:
— Щодо вулиць Гагаріна, Енгельса та Р.Люксембург, то ми не припиняємо дорожні роботи, і хоч поки складно назвати конкретні терміни, можна стверджувати: до кінця року ремонти означених вулиць будуть завершені.
Ремонт розпочався знову. Цього разу була навіть спецтехніка, але чи то я чогось не знаю, чи так і планувалось, але рух повз вулицю був перекритий лише з однією сторони, тому автомобілі спокійно проїзжали по щойно розсипаному асфальту… Можливо так все і повинно було бути?
Всю цю історію Я розповів лише з однією метою. Задати запитання. Просте, і можливо, риторичне.
Чому знову, менше ніж через півроку, покриття на цій вулиці виглядає наступним чином:
Невже викласти асфальт це така тяжка наука, що опанувати її можуть лише у країнах поза межами СНГ? В чому проблема?
Ось така «чарівна» вулиця. Чи буде вона оновлюватись в цьому році – поки що невідомо, але у найближчих планах по ремонту доріг вона не значиться. Звісно, це ж лише центр нашого міста, здається для нашої сьогоднішньої влади вигляд наших центральних будівель і вулиць – нічого не варте.
