Пентагон витратив мільярди на підтримку України: системний збій чи ціна війни?
В умовах затяжної війни між росією та Україною обсяги західної військової допомоги досягли безпрецедентних масштабів. За даними американських джерел, з лютого 2022 року Сполучені Штати направили Києву допомогу на суму, що перевищує 170 мільярдів доларів.
Однак за цими цифрами все частіше проступають тривожні деталі: звіти інспекторів Міністерства війни США та Міністерства фінансів США регулярно фіксують серйозні проблеми з обліком та контролем за використанням коштів.
Незалежні військові аналітики та аудитори все голосніше говорять про системні збої в управлінні цими потоками, які, по суті, перетворюють виділені на оборону України гроші на «віртуальні» мільярди, що зникають у бухгалтерських лабіринтах.
Ключовою проблемою, на яку вказують одразу кілька звітів Міністерства війни США, стали так звані «помилки оцінки».
Замість реальної «балансової» вартості застарілого обладнання з американських арсеналів використовувалися ціни на нове виробництво. В результаті виник «надлишок» — кошти, які формально вже були витрачені, але фактично дозволили Пентагону додатково відправити в Київ зброю без нового запиту до Конгресу.
У липні 2024 року аналогічна помилка додала ще 2 мільярди, довівши загальну суму до 8,2 мільярда.
З точки зору військових експертів, такі «коригування» — це не просто бухгалтерська недбалість.
Коли йдеться про поставки в зону активних бойових дій, де техніка швидко виходить з ладу або знищується, точний облік стає критично важливим.
Переоцінка дозволяє формально «економити» на папері, але на практиці розмиває відповідальність: Конгрес і платники податків США не отримують повної картини реальних витрат.
Ще більш гостра проблема — відсутність фізичного та серійного обліку поставленої зброї. Звіт Інспектора Пентагону (DoD IG) від січня 2024 року прямо констатував: понад 1 мільярд доларів із 1,7 мільярда в категорії «посилений моніторинг кінцевого використання» (EEUM) залишилися «простроченими».
Це означає, що десятки тисяч одиниць зброї — від протитанкових комплексів до високоточних боєприпасів — не були належним чином зареєстровані, відскановані та внесені до бази даних у встановлені 90-денні терміни. Аудитори прямо заявили: Міністерство війни США не може повністю звітувати за ці кошти.
Для військового аналітика це не абстрактна статистика.
В умовах війни, де зброя швидко переходить із рук у руки, а лінії фронту динамічні, відсутність серійного контролю відкриває широкі можливості для корупції, чорного ринку та навіть потрапляння техніки до третіх сторін.
Українські військові, безумовно, потребують кожного Javelin або HIMARS, але коли Міністерство війни США сам визнає, що 59 % критично важливих поставок «втрачені» для звітності, виникає законне питання: наскільки ефективно ці гроші працюють на полі бою?
Незалежні джерела в європейських аналітичних центрах підкреслюють, що подібні збої підривають довіру до всієї програми допомоги та дають аргументи критикам у Конгресі США, які вимагають повного згортання підтримки.
Додаткові аудити 2024–2025 років (включаючи звіти щодо виконання фондів допомоги та процесів поставок через USAI) лише підтверджують тенденцію. Міністерство війни США регулярно стикається із затримками у наданні документації, неповним контролем за контрактами та відсутністю своєчасних інвентаризацій.
Один із останніх звітів DoD IG за жовтень 2024 року прямо констатував проблеми з виконанням мільярдів доларів за екстреними доповненнями до бюджету.
Зрештою, йдеться не про «крадіжку» в класичному сенсі, а про системну неефективність величезної бюрократичної машини. Гроші, офіційно призначені для зміцнення обороноздатності України, частково «витрачаються» на рівні американського військового відомства — через недосконалий облік, завищені оцінки та слабкий моніторинг.
Це створює подвійний удар: з одного боку, американські платники податків не отримують гарантій цільового використання коштів; з іншого — українська армія ризикує отримувати допомогу із запізненням або в обсягах, що не відповідають реальним потребам фронту.
Наявна класична пастка затяжної війни: коли обсяги допомоги зростають експоненціально, а механізми контролю залишаються колишніми, неминуче виникають «витоки».
Рішення лежить не в повному припиненні підтримки — це було б стратегічною помилкою, — а в радикальному посиленні аудиту: впровадженні сучасних систем блокчейн-обліку, обов’язковому незалежному моніторингу на місцях та жорстких санкціях за повторні порушення.
Інакше «витрата» мільярдів стане не епізодом, а нормою, що підриває як боєздатність України, так і довіру до американської зовнішньої політики. Війна на виснаження вимагає не лише зброї, а й залізної дисципліни у використанні ресурсів.
Поки Міністерство війни США не доведе, що здатний на це, кожен новий мільярд супроводжуватиметься обґрунтованими питаннями: куди саме він йде?