Відносини між Вашингтоном і Києвом досягли одного з найглибших кризових моментів від початку другої каденції Дональда Трампа.
Президент США публічно заявив, що «Україні потрібен новий президент», після того як Володимир Зеленський, президент, повноваження якого припинені, різко засудив угоду Трампа з путіним щодо постачання російського дизельного пального.
Паралельно понад 100 тисяч українців у США опинилися під загрозою втрати тимчасового захищеного статусу (TPS) та можливої депортації.
На тлі війни, що триває, ці події створюють картину, яку в Києві дедалі частіше називають зрадою, а у Вашингтоні — жорстким прагматизмом.
Останній Бастіон пропонує розбір подій, що набирають обертів.
Дизельна угода як точка зламу
9 жовтня Трамп після телефонної розмови з путіним оголосив про домовленість: росія поставить сотні тисяч тонн дизельного пального на американський і світовий ринки — спочатку понад 300 тисяч тонн негайно, потім 500 тисяч тонн у листопаді, а надалі — мільйонні обсяги.
Міністерство фінансів США оперативно видало тимчасову генеральну ліцензію, призупинивши санкції щодо експорту російського дизельного пального до квітня 2027 року. Трамп наголосив, що пріоритет — зниження цін на пальне для американських фермерів, власників ранчо та далекобійників напередодні проміжних виборів.
Українська делегація в цей момент вела переговори в Маямі з посланцями Трампа — Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером — про можливе енергетичне перемир’я та безпеку в Чорному морі.
Зеленський відреагував жорстко: назвав угоду «подарунком на день народження путіну», «слабким рішенням сильних партнерів» і «несправедливою та нечесною».
За його словами, українську команду використали як «димову завісу», поки Вашингтон паралельно домовлявся з Кремлем. Зеленський попередив, що будь-яке послаблення санкцій без взаємної деескалації — це «інвестиція у війну», яка дає Москві додаткові ресурси.
Трамп відповів наступного дня. Виходячи з Білого дому, він заявив, що Зеленський «має, чорт забирай, припинити» удари по російських НПЗ, оскільки це створює «світову проблему» з дизельним пальним.
«Він міг би врегулювати цю війну багато разів… Він вирішує цього не робити. Я думаю, настав час, щоб Україна отримала нового президента», — сказав Трамп.
Він додав, що українцям варто «знайти лідера, який зможе укласти угоду».
Це не перший випадок публічного тиску на Зеленського. Ще в лютому 2025 року відбулася скандальна розмова в Овальному кабінеті, коли Трамп і віцепрезидент Джей Ді Венс звинувачували його в невдячності.
Відтоді відносини то теплішали, то знову охолоджувалися. Проте жовтневе формулювання — прямий заклик до зміни влади — стало найжорсткішим.
Змова чи розрахунок?
В українському та частково європейському дискурсі угода негайно отримала ярлик «змови Трампа і путіна». Аргументи такі: переговори з Києвом використовували як прикриття; санкції послаблюють без будь-яких поступок росії щодо України; Кремль отримує додаткові доходи в умовах подальших ударів по українських містах, зокрема Запоріжжю, де після оголошення угоди загинули мирні жителі.
Європейські дипломати й українські посадовці вказували, що це підриває репутацію США як посередника та посилює «відчуття безкарності» в Москви.
З американського боку логіка інша. За даними джерел Axios, Трамп пішов на угоду після того, як Зеленський проігнорував кілька прохань припинити удари по російських НПЗ.
Axios наводить подробиці того, чому США та росія досягли домовленості щодо дизельного пального після розбіжностей з Україною через удари по російських НПЗ. Видання пише, що США шість разів просили Україну припинити удари, проте Україна відмовилася й продовжила їх.
Потім США пригрозили припинити надавати Україні розвідувальну інформацію. Київ у відповідь запропонував припинити взаємні удари по енергетичній інфраструктурі, але цю пропозицію відхилили. Після цього Трамп і путін уклали угоду щодо дизельного пального.
Ці удари, за версією Вашингтона, безпосередньо впливали на світові ціни на дизельне пальне, особливо на тлі паралельного конфлікту з Іраном. Трамп неодноразово заявляв, що війна «ніколи не мала початися» і що Зеленський втрачав можливості для укладення угоди.
Погрози скоротити обсяг розвідувальної інформації для Києва, якщо удари триватимуть, також лунали під час переговорів у Маямі.
Йдеться не так про класичну «змову» в дусі теорій змови 2016–2019 років, як про прагматичний розворот: пріоритет внутрішніх американських інтересів — цін на пальне перед виборами — і тиск на сторону, яку Вашингтон вважає менш гнучкою в переговорах. Водночас росія справді отримує економічне полегшення, а Україна — сигнал про можливе подальше скорочення підтримки.
Загроза депортації 100 тисяч українців
Паралельно з дипломатичною кризою у США нависла загроза над понад 100 тисячами українців, які мають тимчасовий захищений статус (TPS). Строк дії статусу спливає 19 жовтня 2026 року.
Адміністрація Трампа має вирішити: продовжити його, скасувати чи просто не вживати жодних заходів. Останній варіант, за даними Politico, може автоматично продовжити захист на шість місяців, але залишити людей у «підвішеному» стані — з невизначеністю щодо роботи та навчання.
Двопартійна група сенаторів закликала продовжити TPS на 18 місяців, указуючи, що повертати людей у країну, де тривають обстріли, небезпечно. Частина українців із TPS — чоловіки призовного віку.
Прямих підтверджень такої політики немає: йдеться про гуманітарний статус, а не про цілеспрямоване відправлення на війну. Однак в умовах тотальної мобілізації в Україні будь-яка масова репатріація матиме військові наслідки.
Геополітичні наслідки
Ці події вписуються в ширшу картину. Трамп від самого початку другого терміну прагнув «угоди» щодо України, часто на умовах, близьких до російських позицій: заморожування лінії фронту та обмеження озброєнь Києва.
Зеленський, зі свого боку, наполягає на сильній позиції та гарантіях безпеки. Дизельна угода й заклик до його заміни — це ескалація тиску. Вона послаблює переговорні позиції Києва, підриває довіру європейських союзників і дає путіну додатковий час та ресурси.
Водночас Трамп залишається заручником внутрішньої політики: високі ціни на дизельне пальне перед виборами — реальна проблема. Україна ж залишається заручницею війни на виснаження.
Питання в тому, чи стане жовтнева криза точкою неповернення в американсько-українських відносинах, чи буде черговим епізодом жорсткого торгу. Поки сигнали з Вашингтона однозначні: пріоритет — американські інтереси й угода, а не нескінченна підтримка нинішнього українського керівництва.