Методи боротьби Олександра Музичка був вкрай небезпечними для антиукраїнської влади.
В ніч з 24 на 25 березня 2014 року було вбито Сашка Білого (Музичка), командира батальйону УНСО "Вікінг" в 1-й Чеченській війні та командира Правого Сектору-Захід під час Революції Гідності 2014 року.
Виконавцями вбивства були бійці спецпідрозділу МВС "Сокіл", які застрелили Олександра Музичка, коли він відпочивав в одному з рівенських кафе. Сашко Білий отримав 1 кулю в ногу і 2 кулі в серце.
Музичко був ветераном українського правого руху, він ще в 90-х роках став на шлях захисту Української державності. Захищав він її зі зброєю в руках, беручи участь в підтримці опору народів Кавказу агресії Російської Федерації – там і став використовувати псевдо "Білий". Та дослужився до звання бригадного генерала ЧРІ.
В лютому 2014 р. Олександр Музичко став головою Правого Сектору на Західній Україні. Завдяки його координації Західна Україна першою скинула владу проросійського президента Віктора Януковича, що стало важким психологічним ударом для цього прислужника Москви. Саме Сашко Білий формував на заході країни підкріплення для оборонців Майдану і не допустив там анархії після втечі до свого господаря у РФ "гаранта Конституції".
На широкий загал Білий запам’ятався кількома відео, – в першому він тягав за краватку прокурора-хабарника Андрія Таргонія, що затримував хід кримінальної справи в очікуванні "винагороди" від потерпілих.
Тоді деякі ЗМІ затаврували Музичка як не адекватного і небезпечного радикала.
Втім в липні 2015 року Таргонія таки взяли на хабарі – знайшли 12 тисяч гривень міченими купюрами.
На другому відео, незадовго до власної смерті, Сашко попереджав, що так званими правоохоронними органами прийнято рішення його знищити або захопити живим та видати російським спецслужбам.
За кілька днів до смерті, виступаючи на установчому з'їзді Правого сектору, Сашко Білий закликав побратимів творити єдиний, об'єднаний націоналістичний рух – монолітну силу українців та активізувати революційну боротьбу.
Все це було невигідно злодійській, антиукраїнській системі.
Характерно, що безпосередньо перед злочинною спецоперацією МВС, тоді ще новопризначений міністр внутрішніх справ Арсеній Аваков назвав дії Музичка "диверсією" та обіцяв покласти край його діяльності.
Що цікаво, допис присвячений Білому Аваков написав – російською.
А після загибелі Сашка в Авакова назвав його бандитом. Так би мовити, в кращих російських традиціях.
Попри всі ці недолугі звинувачення у рекеті, шантажі, бандитизмі та провокаційній діяльності, які лунали з уст тих, хто якраз і відзначився антиукраїнською діяльністю, для українського народу Музичко є справжнім героєм та патріотом України.
Так, після смерті Білого, панахиду за загиблим провів місцевий архиєпископ, а земляки та, зокрема, сотні приїжджих політиків провели його в останню путь велелюдною пішою ходою вулицями міста.
А Гурт Гайдамаки і Cai Caslavinieri навіть присвятили Сашку Білому свою пісню "Аркана".
Зокрема у пісні є такі слова:
Того Білого Сашка пани ся бояли,
За голову Музичкову гроші обіцяли.
Вбили Сашка Білого би гроші дістати,
А хто буде бідним людям тепер помагати?..
Коли везли рідним містом Музичкове тіло,
То в кожного чоловіка серце заболіло.
Бодай тих політиків Бог на вік побив,
Що вбили Сашка Білого, що нам добро робив.