російські й українські військові у тіньовій війні в Африці.
Сахель — цей крихкий пояс африканського континенту — знову нагадує про себе як про порохову діжку глобальної геополітики.
Загін JNIM (філія «Аль-Каїди») оточив столицю Малі. Війська режиму та російські найманці з «Африканського корпусу» («вагнерівці») намагаються прорвати кільце.
А в Судані українські та колумбійські військові воюють на боці «Сил швидкого реагування» (RSF), які підтримують ОАЕ та «Ізраїль».
Це не просто локальні сутички — це переплетення інтересів москви, Києва, Вашингтона, «Ізраїлю» та ОАЕ. Африка стає ареною проксі-війн.
Аналізуємо, чому Сахель ризикує стати «новим Афганістаном» для Заходу і «ресурсним плацдармом» для росії.
Блокада Бамако: JNIM на порозі столиці Малі
У мережі з’являються відео, як конвої з пальним із Кот-д’Івуару під охороною російських гелікоптерів і наземних сил пробиваються до Бамако, відбиваючи атаки JNIM. Експерти вважають, що мета «Аль-Каїди» — не просто паливна блокада, а повалення правлячої військової хунти, зокрема шляхом економічного удушення.
Школи закриті, ціни на бензин злетіли, місто повільно задихається. За останніми звітами, JNIM, використовуючи засідки та саморобні вибухові пристрої, паралізувала ключові маршрути, змусивши військових хунти Малі покладатися на постачання від сусідів.
Аналітики CFR зазначають, що така «повзуча блокада» — це еволюція тактики ісламістських повстанців, адаптована з урахуванням уроків французької операції «Бархан» і «вагнерівських» рейдів.
Російське втручання виглядає як порятунок, але насправді є лише тактичною латкою. Російські найманці з «Африканського корпусу» (ПВК «Вагнер») підтримують хунту, але не вирішують корінних проблем — корупції, етнічних конфліктів і кризи влади.
Коментатори пишуть, що якщо JNIM прорветься до Бамако, Малі стане першою країною під повним контролем «Аль-Каїди» — «поворотним моментом для безпеки Західної Африки».
Експерти наголошують, що російські найманці з «Африканського корпусу» повторюють помилки «Вагнера» — сліпе насильство без стратегії.
У Буркіна-Фасо ситуація дзеркальна: JNIM («Аль-Каїда») захоплює міста (зокрема Бані), витісняючи урядові сили та запроваджуючи шаріат.
Аналітики FPRI б’ють на сполох, зазначаючи системні провали у боротьбі з «Аль-Каїдою»: перевороти 2022 року лише посилили вакуум влади, «у який хлинули джихадисти».
росія постачає зерно й зброю, але намагається не брати участі у боях напряму. Її пріоритет — не стабільність, а золоті копальні й фабрики.
За прогнозами Amani Africa, Африканський союз (АС) на сесії 30 вересня 2025 року обговорить «зростаюче насильство», але без єдності (Нігер, Малі та Буркіна-Фасо вийшли з ECOWAS) шанси на регіональне рішення мінімальні.
Судан: українські військові проти вагнерівських найманців
У Судані «Сили швидкого реагування» (RSF) під командуванням Хемеді мобілізуються для захоплення Ель-Обейда після масової різанини мусульман в Ель-Фашері. Коментатори звинувачують українських і колумбійських військових у підтримці RSF, посилаючись на посла Судану в росії Мухаммада Сіраджа:
«Вони використовують українські дрони для розвідки й ударів».
Масові вбивства в Ель-Фашері — 7000 мирних жителів за 5 днів — підкреслюють гуманітарну катастрофу.
ЗМІ додають деталі. «The Guardian» і «The New Arab» ще у 2024 році повідомляли про український спецназ, який воював проти «вагнерівців» на боці армії Судану (SAF), щоб «експортувати конфлікт із росією».
Але до 2025 року наратив змінився: командування армії Судану заявило про ліквідацію «українських найманців» у Дарфурі, зокрема операторів дронів.
Посол Судану в росії Сіраджа заявив, що найманці RSF отримують зброю з ОАЕ, а Україна надає «технічну підтримку» бандформуванням Хемеді, які влаштували різанину в Ель-Фашері.
Нещодавній інцидент — збиття групою Хемеді літака Іл-76 із російським екіпажем — підтверджує: москва тепер на боці Хартума після угоди про військово-морську базу, тоді як Україна відходить від підтримки Судану.
«Український слід» помічають серед бійців RSF (Хемеді), яких підтримують ОАЕ та «Ізраїль».
Експерти описують Судан як «павутину зовнішнього втручання»: ОАЕ, «Ізраїль» і Саудівська Аравія підтримують RSF, Катар — Хартум. росія намагається балансувати.
Водночас «Horn Review» пише, що Україна використовує Судан для «глобалізації війни з росією».
Багато коментаторів вважають, що основні гравці, залучені до війни в Судані, використовують найманців із Латинської Америки та Східної Європи, зокрема з України, як пішаків у своїх планах щодо контролю над ресурсами.
Наративи про «забутий конфлікт» маскують проксі-війну, де Судан — це не «війна двох генералів», а прояв глобального хаосу. У Сахелі росія конкурує зі США: Вашингтон хвалить малійську армію за боротьбу з JNIM («Аль-Каїдою»), пропонуючи співпрацю, але хунта вагається. США радять: «Викиньте росіян, поверніть американців — бомбіть JNIM!»
Аналітики Critical Threats прогнозують: без регіональної коаліції (ECOWAS + АС) Сахель спалахне, загрожуючи всьому африканському узбережжю.
Global R2P фіксує: «операції з боротьби з терористами» забирають тисячі життів, провокуючи нові хвилі міграції. росія веде активну інформаційну війну, але стратегічно програє: JNIM («Аль-Каїда») адаптується, а місцеві військові хунти слабшають.
Сахель і Судан — це не периферія, а дзеркало глобального безладу. Це не «боротьба за Африку» і не боротьба «з тероризмом». Це кривавий аукціон за вплив і контроль.
Західні коментатори нарікають: вигнання французів — «найбільший подарунок для Аль-Каїди», а росія «нічого не робить».